Володимир ШАРАН: "Після матчу з Румунією перебуваю в шоці, як кожен українець"

Одним із тих, хто відчув розчарування підсумком цієї гри, був екскерманич «Миная», «Олександрії», «Карпат» і «Закарпаття» Володимир Шаран:

– Всі ми очікували на стартову перемогу, яка могла б стати вкрай важливою для нашого футболу і країни загалом. Особливо якщо зважати на нинішню ситуацію в Україні. На жаль, цього не сталося. Мені вже стали телефонувати навіть з-за кордону – із Німеччини, Польщі. Всі запитували: «Що скажеш?». А що я говоритиму? Перебуваю в шоці, як і кожен українець, хто усім серцем вболівав за наших хлопців.

– Знаєте, до старту чемпіонату Європи я мовчав, адже ще у грі із збірною Німеччини сподівався, що у нашій національній команді буде награватися склад. А потім – зі збірною Польщі. Однак у нас все тривали експерименти, експерименти… Практично основним складом зіграли лише із Молдовою, яка є надто слабким суперником для того, аби зробити якісь висновки щодо моделювання гри у стартовому матчі чемпіонату Європи. Хоча ми розуміли, що Румунія теж буде закриватись. Проте румуни – це не збірна Молдови, що ми у понеділковому матчі і побачили.

І я вже не раз говорив, що як ти не крути, а ігрова дисципліна і порядок все ж таки у більшій мірі б’є клас. А якщо цього класу немає, то все у грі вирівнюється і перемагає та команда, яка більше виконує тренерські вимоги. У нинішній збірній Румунії мені відоме лише прізвище її капітана, більше із футболістів «Триколор» нікого не знаю. А от румунська «молодіжка» – непогана була торік команда. Зараз це покоління гравців намагається заявити про себе і в національній збірній, та поки що у цьому процесі триває перехідний етап. Та як би там не було, а румуни довели дієвість свого стиля. У румунській команді я побачив «Олександрію» тієї пори, коли я працював в ній головним тренером.

– В першу чергу, це організація гри у захисті. Тому що для мене фундамент командної гри – це саме побудова оборони, спрямована на збереження воріт у недоторканості. Втім, це аж ніяк не означає, що ми повинні тримати глибину оборони. Ні. Потрібно правильно використовувати три варіанти оборони: це глибина, середня зона і, звичайно ж, пресинг. І от у перші двадцять хвилин матчу у Мюнхені збірна Румунії показала, як вірно грати при глибині оборони, коли ініціатива була повністю віддана українській команді. І коли коментатор під час трансляції у середині першого тайму сказав, що за статистикою кількість передач нашої збірної майже у чотири рази перевищує аналогічний показник румунів, я було подумав: «Невже у футболі роль відіграють лише передачі?!». Так, звичайно, контроль м’яча – це здорово, але якщо повертатись до мюнхенського поєдинку, то у нас жодного моменту не було. І коли я побачив, що після двох флангових передач Коноплі лише один Довбик знаходився у створі воріт, а при цьому ні Судакова, ні Мудрика, ні Шапаренка не було поряд, то для мене це було дивно.

Як тут не згадати матч-відкриття між збірними Німеччини та Шотландії, коли у перші двадцять хвилин у штрафному майданчику британців гостювало п’ять гравців команди господарів? Чи варто тоді дивуватися, що німці буквально знесли Шотландію. Це було зроблено за рахунок того, що «включення» були за спини оборонців і в ті зони, звідки забиваються м’ячі. Повторюсь: так, контроль м’яча – це дійсно красиво, але найголовніше полягає не в цьому. Якщо йдуть флангові передачі до чужих воріт, а нікого з гравців збірної України у карній зоні немає, то як ви можете забивати?! Як взагалі можна за таких умов створити моменти? Контроль м’яча без завершальних ударів – утопія для футболу.

– Судаков надто часто зловживав індивідуальною грою. Були ситуації, у яких потрібно було віддавати передачі, а він з цим явно затягував. У Мудрика було теж саме. В одному з характерних епізодів його пресингували, «накривали» відразу кілька гравців, тож Михайлу варто було відпасувати партнеру під ударну позицію – зокрема, Степаненку. Та всього цього не було, люди просто грали на себе. Цьому, чесно кажучи, я дуже здивувався. І невдовзі наша збірна отримала гол, після чого, як завжди, потрапили під психологічний прес. Виникла розгубленість і було видно, що футболісти не знають, що робити. Почалася хаотична біганина вперед з відкриванням, що ні до чого не призвело. А от у румунів все вийшло навпаки: з’явилась впевненість, після чого нам забили другий м’яч, а потім на куражі і третій.

– На превеликий жаль, у другому пропущеному м’ячі він нас не виручив. Та й у випадку з першим під час виконання передачі наш воротар помилився. А третій гол – то взагалі. Два румунських футболісти розігрують «стандарт», а у нас лише один гравець вибігає. Чому не вибігав другий?! Як таке може бути? Я не розумію. Не треба, щоб відразу два гравці висувались на фланг. Румуни беруть і на замаху спокійно прибирають Шапаренка, йде передача з флангу – і отримуємо третій гол. Це просто жах. Для мене, втім, як і для всіх людей, хто підтримує збірну України, це було щось на кшталт удару під дих. Якщо у двох наступних матчах – із Словаччиною та Бельгією буде така сама гра, то тоді про що ми можемо говорити?

– В діях суперника я побачив ігрову дисципліну, порядок і зарядженість на боротьбу. А от у наших футболістів, мені здається, була присутня скутість. Вони виходили перед грою – і це було помітно. Я не думаю, що була якась самовпевненість. І хоча на початку матчу була активність в атаці, та до загострення справа так і не доходила. Можливо, певний відбиток на футболістів збірної України наклав надлишок інформації щодо їхніх трансферних сум. Як на мене, надто сильно роздули рівень наших гравців – зокрема, таких як Судаков, Шапаренко. Ці суми захмарні. У той же час мало кому відомі румуни усіх синьо-жовтих зірок просто «перекусили». Ще раз говорю: у виконанні збірної Румунії побачив «Олександрію» кращих часів.

– Після чергової сенсації, якою стала перемога Словаччини над Бельгією, ситуація у групі у наступних матчах може загостритися так, що стане важко прогнозованою. І все ж я сподіваюсь, що гіркий урок від Румунії змусить збірну України зробити серйозні висновки і два заключних поєдинки вона проведе на максимумі своїх можливостей.