Мати динамівця Бражка: "Я також займалася футболом 5 років. Завжди мріяла, щоб син був футболістом"

«Вова вирішив пов'язати своє життя з футболом, тому що я, мама, також займалася футболом 5 років. Завжди мріяла, щоб син був футболістом. Коли дізналась, що в мене буде хлопчик, сказала, що він обов'язково ним стане.

Коли Вові було чотири з половиною роки, нас запросили в групу 2000-го, а він 2002 року народження. Не вистачало дітей в «Металург», тому набирали групу. Привела його, на нього подивились і сказали: «Хороший хлопець, беремо його». Документи тоді не просили, а через пару місяців сказали принести. Лише потім дізналися, що він молодший на два роки за інших хлопців з команди.

Він був одним із лідерів, два роки грав зі старшими від себе. Згодом перевели його у 2001 рік в «Металурзі». Вова завжди грав нападника, зараз все змінилось – тепер в півзахисті. З 4,5 років син грає футбол. Моя найбільша мрія – це чемпіонат світу і принаймні гольова передача чи просто пас у фіналі. І вже було б щастя. Він говорить: «Мама, все буде». Сподіваюсь.

Мені запам'яталось, як ми були на турнірі в Криму у 2009-му. Він забивав багато м'ячів і хотів стати найкращим бомбардиром. Вова забивав, а у хлопця з команди був день народження – і віддали йому нагороду. Він так плакав. Каже: «Мама, це так несправедливо. Я ж старався. Забив найбільше голів». Після цього тренер йому підписав та подарував м'яч, сказав: «Будеш найкращим завжди». Запам'яталась ця історія, бо він завжди хотів бути найкращим, досягати успіху.

Лідерські якості в нього були з дитинства. Якщо він чогось хоче, працює і досягає цього. Як мама хочу сказати, що він дуже подорослішав та змінився. Але його цілеспрямованість та постійна робота над собою допомагають йому досягати успіху. У нього постійно харчування, тренування, харчування, сон. Такий режим. Він хоче досягнути чогось, він до цього йде. Так змалечку.

У нього навіть вільного часу не було в дитинстві. Там школа, уроки, тоді тренування. Приїжджаєш з тренування, вже і вільного часу не залишається. Коли ще ігри з'явились комп'ютерні, він каже: «Мама, ну хоч пів години». Я кажу: «Які пів години? Спати! Вранці школа, тренування». Я до цього дуже серйозно ставилась. Ні одного тренування за свою кар'єру він взагалі не пропустив. Можливо, лише через хворобу», — сказала Ольга.