"Намагався мене вдарити". Воротар "Динамо" U-19 розповів, що сталося після фінального свистка матчу зі "Шахтарем"

Воротар «Динамо» U-19 В’ячеслав Суркіс розповів свою версію подій того, що відбулося після фінального свистка матчу зі «Шахтарем».

– Твоя версія подій, які почали розгортатися після фінального свистка у матчі юнацького чемпіонату України «Шахтар» – «Динамо».

– Я прекрасно пам’ятаю всі події. Після фінального свистка, після всіх образ, які я чув протягом усього матчу, я підбіг до фанів «Шахтаря» і показав ось так (йдеться про жест рук до вух, мовляв «Я вас не чую»). Це означає: «Я готовий вас слухати, що вам є сказати?». Після цього вибігла лавка «Шахтаря». В інтернеті писали, що я підбіг до лавки «Шахтаря», але я підбіг до трибуни, тому що до лавки гірників я не маю жодної претензії. Після цього вирвалася велика орда вболівальників, вибігли на поле. Один з них намагався мене вдарити. Мені пощастило, я зміг увернутися.

– Це був вболівальник «Шахтаря»?

– Здається, що вболівальник «Шахтаря», так.

– Навряд чи це був уболівальник «Динамо».

– Я теж так думаю.

– Далі?

– Далі підбігли наші хлопці, відвели мене, заспокоїли. Я вважаю, що гарно тримався у цьому моменті. Я не дав йому якусь відповідь, не вдарив. Я тримаю емоції. Але якби цей фанат «Шахтаря» так ображав мою сім’ю десь на вулиці, а не на футбольному полі, то моя відповідь була б зовсім інша. Після цього я пішов до команди, де нас привітав наш президент Ігор Михайлович, який був присутній на матчі, і ми спокійно пішли святкувати перемогу, подякувавши вболівальникам за підтримку.

– Коли я запитав, як можна пояснити те, що вболівальник вибігає на поле і намагається вдарити по обличчю воротаря «Динамо», то за версією «Шахтаря» відповідь була така, що причиною цього були певні твої жести. Як сказав один з моїх колег, «жест Сімеоне». Ти розумієш, про що йдеться – коли людина триває себе нижче пояса і якісь відповідні кричалки. Таке було?

– Ні, такого не було. Я такого не пам’ятаю. Єдине, що я пам’ятаю, то я після гри питав у хлопців. Я думав, мабуть, на емоціях і в стані афекту може щось там показав. Але мені всі сказали, що такого не було. Я підбіг і лише пальцями до вух приклав. Єдине, що я крикнув, мабуть: «Я вас слухаю». І все.

– На полі було багато дітей з академій. Як ти вважаєш, ця ситуація могла закінчитися якоюсь масовою бійкою?

– Я вважаю, що до цього не дійшло б. Все одно між гравцями «Динамо» та «Шахтаря» є повага. Якби почалася бійка, я б намагався зупинити цю бійку. Я вважаю, що вся наша команда і тренери, у «Шахтарі» так само, намагалися б її зупинити. Думаю, що продовження цього епізоду не було б.

– З гравцями «Шахтаря» розмовляв після матчу?

– Так, розмовляв з деякими. Вони спитали, навіщо я підбіг до трибуни «Шахтаря». Я їм пояснив, що весь матч ображали мене і мою сім’ю. Я запитав, як би вони повели себе в такій ситуації, якби була так само до них від вболівальників «Динамо», то вони сказали, що зробили б те ж саме.