Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ: "Фоменко був професіоналом у футболі і віддав йому все, що міг"

«Шанси є навіть тоді, коли їх нема…» Це фраза Михайла Івановича, можна сказати, його фірмова фраза… Він сам взяв на себе відповідальність очолити Національну Команду, за що отримав величезну порцію критики.

Власне, критика завжди супроводжувала його роботу у Збірній - і за академічний стиль тренувань, і за «несміливу тактику» у домашньому матчі з англійцями, і за те, що юного Зінченка випустив на поле під кінець гри з Іспанією, і за те, що у матч-відповіді у плей-офі з Францією вирішив відсидітися в обороні …

Таке вже це крісло тренера, особливо Наставника Національної Команди - електричний стілець. Дуже високі ставки, і дуже багато фахівців і «фахівців», які оцінюють роботу тренера головної команди.

Однак він з гумором ставився до кожної критики, принаймні, так показував: завжди жартував з цього приводу. Почуття гумору у нього було таке, знаєте, «футбольно-знищувальне». Він поводився так, наче це його не зачіпає, хоча, напевне, зачіпало, але він пройшов жорстоку школу виживання у спорті, тож був з міцним характером.

Якщо дивитися у суть речей і аналізувати результати - це саме під керівництвом Фоменка Збірна України врятувала ситуацію у відбірній групі на чемпіонат світу-2014, впевнено обігравши Польщу та Чорногорію на виїзді, а згодом яскраво перемогла Францію 2:0 у першому матчі плей-оф на заповненому «Олімпійському». І хоч матч-відповідь було програно з тріском, через два роки, саме Михайло Фоменко став першим тренером Збірної України, з яким вона подолала прокляття плей-офів, здолавши Словенію у завершенні наступного відбору - на Євро-2016.

Так, потім були три виграні товариські матчі, і три програних гри на самому Євро… Однак у футболі ніколи не знаєш, якого кольору буде твоя наступна смуга. Одне можна сказати ствердно - Михайло Іванович був Професіоналом у футболі і, як я побачив, віддав йому все, що міг.