Владислав КАБАЄВ: "Тренери спочатку казали: "Прибирайте його, нічого з нього не буде"

Хавбек "Динамо" Владислав Кабаєв розповів про те, як почав грати у футбол.

- Як і всі, починав грати у подвір’ї – дітлахами ставили якісь цеглини замість стійок. Я дуже ціную своїх батьків, адже я жив у селі, але вони мали змогу возити мене в Одесу у футбольну секції. Хоча починав із плавання, але швидко зрозумів, що це не моє, оскільки я дуже сильно мерз у воді. Потім мати записала мене у секцію шахів. Але зараз я вже майже не пам’ятаю як грати. Мені це заняття видавалося нудним. Врешті мати привела мене до футбольної секції. Спершу в мене не надто виходило. Коли ти граєш у подвір’ї, у тебе немає тренера, і ти робиш на полі все, що хочеш.

Навіть можеш грати з бутербродом у руці. А тут почався інший футбол – маєш грати взимку, коли холодно, ти мерзнеш. До того ж, тобі кажуть, що робити. Що я вже не вигадував, аби не їхати, наприклад, що болить живіт. Влітку після школи хотілося гуляти, спілкуватися з дівчатами. Але мама мене все одно тягнула на футбол. Я приходив додому, кидав шкільний рюкзак, одразу брав інший рюкзак – з тренувальною формою, сідав у машину, і ми їхали до футбольної секції. Фактично, в мене не було дитинства. Але зараз я вдячний матері та тату за те, що побачили в мені ці здібності.

Хоча тренери спершу казали: «Забирайте його, нічого з нього не буде». Але тоді я навіть не розумів, як все працює у дорослому футболі, мабуть навіть по телевізору ніколи не дивися футбол, але чомусь мені подобалося грати з м’ячем. Але багато хлопців ходили на матчі «Чорноморця». Я попрохав маму зводити мене на матч, і все – я подивився на футбол під іншим кутом. Я побачив, що це справжній великий труд. І зараз я вдячний, що у мене є така робота, що я граю і отримаю за це гроші, і при цьому я кайфую від цієї роботи.