Артур АВАГIМЯН: "Прошу вибачення, що ставив лайки Захаряну - він росіянин, який грає за збірну і нічого не каже про війну"

Вінгер "Чорноморця" Артур Авагімян поділився своїми переживаннями, а також планами на майбутнє.

- Ти, напевно перший футболіст в Україні, який активно веде свій власний ТГ канал, чому саме ТГ і як ти прийняв рішення його вести?

- З’явилося багато вболівальників, які писали мені. Задавали багато запитань , і я подумав, що варто створити канал, щоб підтримувати з ними спілкування.

Для мене дуже важливо відчувати фанів, спілкуватись, ділитись емоціями. Загалом я дуже відкрита людина, позитивна.

- Загалом твоя активність в SMM підкупає, ти досить багато постиш смішних життєвих відео — ти сприймаєш соц мережі як просто "аби щось викласти" чи тобі цікаво розвивати їх?

- Все що я роблю, це те як я відчуваю і більшість відео і фотографій спонтанно, просто як є, моє життя. Там немає нічого награного, я роблю те, що мені подобається.

Звісно, є пости які я роблю з ідеєю, щоб донести свою думку, дуже важливим для мене був пост про мій 2023 рік. Особливо важливим вважаю фото з Гуліверу де зібрались люди, які стояли пікетом за повернення героїв, захисників Азовсталі та Маріуполя.

- Які твої цілі у розвитку особистого бренду в майбутньому? Чим хотілось би займатись окрім футболу?

- Ну, а чому його не розвивати, для мене це дуже цікаво. Крім футболу? Чесно, поки не знаю, багато ідей є, вони, звісно, також пов’язані з футболом. Якщо казати за далеке майбутнє, то я би хотів започаткувати футбольну школу для дітей і допомагати дітям переселенцям вчитись грати у футбол і адаптуватись.

- У тебе дуже тісний звʼязок з Одеськими фанатами, скажи, як і чому вони тебе полюбили і звідки така привʼязаність до Одеси?

- Фанатів в Одесі не обдуриш, вони бачать коли віддаються на 100% і цінують те, коли граєш за клуб, а не за гроші, тому що кожен фанат цього клубу любить команду як рідну маму.

Я думаю вони цінують те, що у важкий час для клубу, я допоміг йому вийти в упл. А я зі свого боку ціную їхню підтримку, коли у мене були спади. Взаємодопомога — для хороших відносин це важливо.

- Як ти переживав перші дні війни? Твої рідні були в Маріуполі у цей час? Чи знаєш ти щось зараз про свій дім в Маріку?

- Дуже складно, це складний період для мене та моєї родини, жах який не побажав би нікому, я не міг зібратися близько року після цього. Змінилися життєві цінності, миттєво.

Дякую Богу, що рідним вдалося вижити. Будинок стоїть, але ремонт не завадить, там зараз живуть люди, коли повернемо Маріуполь, відбудуємо заново.

Доречі, маю особливе святкування на честь Маріуполя букву "М". Раніше присвячував його Мамі, але потім зрозумів, що воно має для мене ще більше значення.

- Як думаєш, чи припустимо зараз бути українським футболістом і не транслювати жодних слів про війну чи збори?

- Я думаю що всі повинні говорити про війну, кожен повинен допомагати, якщо ти не на фронті це менше, що ти можеш зробити, зібрати гроші, допомогти фінансово або інформативно. І це все одно не порівняти з військовими, які ризикуть своїм життям.

- Чи спілкуєшся ти якось зараз із переселенцями з Маріуполя чи Донецька? Можливо допомагаєш?

- Так спілкуюся, намагаюся допомагати чим можу. На жаль, дуже багато людей зараз є переселенцями, в тому числі і з Маріуполя, хочеться всім допомогти, але це дуже складно зробити.

Була ситуація, яку викладав у себе в Telegram каналі. Після гри з "Дніпром-1" замовили піцу, щоб відновитись, піццу замовили у переселенців з Маріуполя, коли вони дізнались, що замовлення від "Чорноморця" то передали мені особисто ось таку листівку з "привітом з Маріуполя". Це дуже емоційно було для мене.

- Ти розповідав у інтервʼю, що ти втратив друга, і також розповідав про свої переживання у звʼязку з цим. Дуже мало футболістів відкриваються і показують свої емоції, як ти відносишся до демонтстрації емоцій і загалом як відносишся до психологічної допомоги? Чи вважаєш ти її важливою у нашому житті?

- Про це потрібно говорити, багато футболістів стикаються з ментальними проблемами, які потім заважають грати на високому рівні. Багато хто соромиться про це говорити, але якщо говорити про це відкрито, можливо хтось побачить себе в цій історії і вона йому якось допоможе. Фактор психології це основа успіху у спорті.

- Нещодавно були чутки про те, що тебе хочуть бачити у Динамо Тбілісі, чи це правда?

- Так правда. На даний момент всі думки з Чорноморцем, я хочу зробити все, щоб допомогти цьому клубу. Думати про подальші дії буду вже влітку.

- Раніше до тебе були питання з приводу рос мови, лайків захаряна і тому подібне. Чи зробив ти висновки? Як зараз у тебе з мовою і чи продовжуєш лайкати Захаряна?

- Вважаю важливим для кожного вивчення рідної мови, у медійному просторі все більше намагаюсь використовувати українську, але поки складно, дуже складно і соромно помилятись та говорити криво. Зараз якраз записався на курси.

З приводу лайків. Це було неправильно з мого боку, бо він росіянин, який грає за збірну і нічого не каже про війну — це неправильно підтримувати будь-який формат взаємодії, навіть якщо це лайки. Я вже зрозумів це, прошу вибачення, що трохи запізно.

Фото - FootBoom