Максим ШАЦЬКИХ: "Суркіс ніколи не лізе в жодні процеси в "Динамо" і не заважає"
Колишній нападник "Динамо" Максим Шацьких, який тепер очолює "Пахтакор", розповів про своє перебування в київському клубі як тренер.
- Як вам було працювати з Ігорем Суркісом і як ви оціните його, як менеджера?
– Тільки з позитивного боку. Він ніколи не лізе і ніколи не заважає. Ні Ігор Михайлович, ні Григорій Михайлович. Вони призначили головного тренера, який набирає свій тренерський штаб. Є цілі та завдання, які ставлять перед командою. Відповідно, є відповідальність.
Але він ніколи не лізе в жодні процеси – ні в тренувальні, ні в жодні інші. Навпаки, керівництво старається зробити все для команди. Завжди можна звернутися з будь-якого питання – завжди допоможуть, підкажуть, направлять. Кажу не тільки про футбольні питання – всі побутові проблеми також вирішують.
Все, що вони можуть зробити для команди, роблять максимально. Всі розуміють, що в теперішній ситуації це не так просто. Але вони намагаються тримати на рівні «Динамо»-машину, щоб футбол продовжував існувати. І будуть робити це до кінця – це я знаю точно.
– Чи знали ви, який бюджет в «Динамо», коли працювали тренером?
– Ні. Я ніколи в це не ліз. Мені це було не цікаво.
– Ви працювали в академії «Динамо» в часи іспанського вектора. Як оціните їхній вплив?
– 100%, що іспанці привнесли щось нове. Я багато взяв для себе з того тренувального процесу, який вони запропонували. Мені він дуже симпатичний – і для академії, і для команд U-19 та U-21. Для мене це ідеальна форма роботи у плані комунікацій та вибудовування тренувального процесу в будь-якій команді.
Вся структура та система була вибудувана так, що до першої команди всі рухаються в одному напрямку, по одній схемі та структурі. Тренер може щось додавати від себе чи видозмінювати, але головне, щоб не змінювалася структура та ті принципи, які проповідує перша команда.
В мене є вся ця інформація – все записував і знімав. Зберігаю все це на флешці. Я знав, що буду тренером. Ще коли був футболістом, то планував, що піду по тренерській стежині. Від кожного тренера, з яким я працював, щось відкладав для себе, що мені було цікаво і що я вважав правильним.