"Так возив, що треба було ускладнити йому умови". Чоботенко назвав найбільшого таланта, з яким перетинався в "Динамо"

– Я взагалі, мабуть, більше шансів мав стати не футболістом, а гандболістом. Бо у мене за лінією батька уся сім’я – це гандболісти. І дідусь, і бабуся, і хрещений, і його дружина, і батько, який через травму рано завершив спортивну кар’єру, займалися саме цим видом спорту. В місті була на той момент топкоманда ЗТР, за яку виступало багато гравців збірної України

Наскільки я пам’ятаю, у гандбол дітей приводили з десяти років. Однак батьки бачили, що в мене було дуже багато енергії, і мене треба було вже раніше кудись віддавати. Так я у шість років потрапив до академії запорізького Металурга, де був до 2012 року.

– Ми із нашим роком Металурга вийшли у фінальну частину ДЮФЛУ, і після одного з матчів до мене підійшов представник Динамо та запропонував перейти до них. Паралельно в мене було запрошення й від Шахтаря. Проте я вибрав все ж таки киян. Чомусь тоді душа лежала саме до Динамо.

– В нас була дуже сильна команда. Багато футболістів 1997 року зараз грають на високому рівні: Віктор Циганков, Богдан Михайличенко, Володимир Шепелєв, Володимир Маханьков, Олексій Щебетун, який також перейшов разом зі мною з Металурга, Єгор Назарина, Денис Костишин, Саня Тимчик, Ростислав Тарануха.

Окрім того, що команда була майстерна, в нас ще й склався хороший колектив, що також відігравало велику роль у наших успіхах. Ми й досі підтримуємо зв’язок, зустрічаємося, спілкуємося.

– Так. Циганкова забрали тренуватися із 1996 роком, бо нашу команду він переріс на той момент. Так возив, що треба було ускладнити йому умови. Вже у підлітковому віці було видно його талант, і не випадково він зараз виступає у топчемпіонаті.

– Так. Спочатку йому, а трішки пізніше – Михайличенку, якого у 18 чи 19 років за Сергія Реброва забрали у першу команду.

– Та Саня біг, не торкаючись трави, по повітрю. Міг наздогнати будь-кого.