"Я належу "Динамо", будемо розмовляти з Суркісом". Цитаішвілі розповів про своє майбутнє

Київське Динамо — перше у світі за ігровим часом вихованців, повідомляє видання CIES. А вихованців у столичної команди — немало. Далеко не всім футболістам вдається пробитися до основи киян. Як вирок — оренда в інший клуб чи взагалі продаж. Чому так стається?

Наведемо приклад. Георгій Цітаішвілі - грузинський вінгер, який належить Динамо Київ. Пройшов усі вікові академії столичної команди, мав свій шанс і закріпитися у дорослому колективі. У сезоні 2020/2021 чемпіон світу у складі збірної України U20 здобув титул УПЛ з Динамо. Проте, тоді зіграв усього 4 поєдинки за цю команду. Залишитися у складі гранда нашого чемпіонату — не вийшло. Далі почалися оренди — Ворскла, Чорноморець, Вісла Краків, Лех Познань і Динамо Батумі. Це клуби, які були у кар'єрі Цітаішвілі за останні 3 роки. З останнім 23-річний футболіст виграв ще один чемпіонський титул — Грузії.

Журналіст NV Назарій Шмігіль ексклюзивно поспілкувався із вінгером Динамо Батумі. Георгій Цітаішвілі згадав період у столиці України та поділився планами на майбутнє.

— Важко навіть відповісти. Багато факторів, але це вже пройдений етап. Краще не згадувати те, що не вийшло, а краще намагатися покращувати все, щоби вийшло у майбутньому. Я налаштований на майбутнє, у минуле не дивлюся. Багато від мене що залежало і від ситуації в команді. Тоді я був у період, коли Динамо переживало свої не найкращі часи. Не було впевненості, не було того відчуття, що я потрібен тренерському штабу. Я не говорю про всіх. Штабу Олександра Хацкевича я відчував свою потрібність, тоді розумів, що я потрібний гравець. З іншими тренерами я не відчував себе впевнено. А в такому віці, коли ти не впевнений і ще й психологічно не готовий — це дуже важко. Я не скажу, що мені не давали грати. Були свої шанси, але виходити на гру, коли немає впевненості - складно. Тому я і не проявляв себе, так як треба було. Як всі очікували.

— Були періоди, коли допомагали. Були періоди, коли не допомагали. Іноді були незадоволені від того, що я багато разів втрачав м’яч. Але це нормально. Такий футбольний процес. Я мав бути готовим до цього психологічно.

— Так. Тоді я молодим був і не розумів усього. Були інші думки і вважав, що має бути все інакше. Думав, що всі проти мене. Але мали працювати зі мною близькі люди і говорити, що таке можливо. Або ж я мав працювати з різними людьми і очікувати такого. Але я був до цього не готовий. Я швидко перестрибував різні вікові категорії. Там не було ніякого тиску і тому відчував себе впевнено. А коли потрапив у дорослу команду, то відчув тиск не тільки від футболістів чи керівництва, але й від фанатів. У молодих гравців майже немає тиску, а в дорослих футболістів він є. Бо треба приносити результат. І коли я припускався помилок, то мною не були задоволені. Я мав би бути до цього готовим, але на той момент цього не було. Будучи зараз в такій ситуації я би справився без проблем.

— Ні. Байдуже, що вони там пишуть. Мені важливі думки в клубі, в команді, від тренерів чи одноклубників. Важливо, як до мене ставляться керівництво клубу та тренерський штаб. Коли щось кажуть — потім сидиш і думаєш над кожним словом. Тим паче, коли психологічно не готовий. Тоді дуже нервував.

— Тоді було багато з ким зручно грати, не хочу перераховувати, щоби когось не пропустити. Ну нормальна кількість друзів у мене тоді була. Багато з ким був у хороших стосунках. За полем зі всіма нормально спілкувався, як і вони зі мною.

— Я поки не гадаю. У мене мета повернути свою впевненість. До літа важливо отримати багато ігрового часу та зробити хорошу статистику. А далі буде видно. Я не знаю, що мені скажуть, бо я належу Динамо Київ. Що вони вирішать — не знаю. Чи захочуть повертати, чи продавати. Або знову в оренду відправлять. Будемо розмовляти з Ігорем Михайловичем Суркісом і побачимо, що буде. Звісно, є плани. Але не хочеться афішувати, хай залишаються це при мені.