За Сульшера МЮ оцінював Антоні в 28 млн євро, влітку 2022-го повідомив "Аяксу", що заплатить не більше 70 млн. На 95+5 млн погодилися від розпачу

«Ман Юнайтед» заплатив 95+5 млн євро за Антоні, бо відчув розпач.

Як пише The Athletic, джерело, знайоме із ситуацією в «Манчестер Юнайтед», вважає, що за три місяці при Еріці тен Хаге клуб проробив роботу, на яку зазвичай потрібен рік. Замість того, щоб розпочати переговори про трансфери у вересні 2021-го, одразу після закриття трансферного вікна, «МЮ» розпочав цю роботу в травні 2022-го, мотивуючи це тим, що на місце Ральфа Рангника прийшов тен Хаг, у якого інші плани .

Роботу проводили максимально швидко з огляду на те, що Ерік хотів посилити півзахист та атаку.

У тренера були сумніви щодо звернення до «Аякса» стосовно Антоні, але ця кандидатура мала викликати загальне схвалення. Коли Ман Юнайтед тренував Оле-Гуннар Сульшер, скаути клубу підготували багато звітів, за підсумками яких Антоні оцінили в 25 млн фунтів (близько 28,8 млн євро). У середині літа 2022-го МЮ припинив переговори з Аяксом і в приватному порядку повідомив, що не заплатить більше 60 мільйонів фунтів (майже 70 млн євро ).

Однак останніми днями трансферного вікна відчай у «Ман Юнайтед» посилився, а тен Хаг вимагав посилити склад, тому клуб погодився заплатити за Антоні 95+5 млн євро.

Тен Хаг, безперечно, хотів бачити Антоні у команді, але санкція на такі витрати надійшла зверху. Ті, хто розуміється на структурі управління «Юнайтед», кажуть, що кілька директорів задіяні в системі «стримувань і противаг» під час трансферного вікна, включаючи фінансового директора Кліффа Баті та головного юрисконсульта Патріка Стюарта, який зараз є тимчасовим виконавчим директором. Це призводить до уповільнення переговорів. Джоел Глейзер, який живе у США, дає остаточну згоду.

Проте часом система дає збій, оскільки у критичні моменти «МЮ» може заплатити за гравця більше, ніж належить, та порушити свій бюджет. Джерела наполягають, що в клубі немає нікого, хто вмів би оцінювати вартість гравця, хто також мав би повноваження щодо витрачання коштів та міг би цілісно підходити до формування команди.

Витрати «МЮ» в перше літо при тен Хагу призвели до того, що клуб був на межі порушення правил фінансового фейр-плей, тож у січні гравців можна було лише брати в оренду. Однак замість того, щоб копатися в базі даних скаутів у пошуках рішень, багато здійснених трансферів виявилися випадковими.