Микита КАМЕНЮКА: "Взагалі на "Зорю" це не схоже, щоб так часто мінялися тренери"

Завершивши активні виступи у професійному футболі після закінчення сезону-2019/20, багаторічний капітан луганської "Зорі" перейшов на тренерську роботу. Провівши з того часу у ролі тренера резервної команди (U-19) кілька років, волею долі Микита Каменюка опинився у Німеччині, куди виїхала його родина. Як з’ясувалося, футбольний досвід 38-річного фахівця виявився затребуваним. Про це він розповів в інтерв'ю кореспондентові UA-Футбол.

- Влітку цього року виник варіант продовження тренерської кар'єри у клубі "Blau-Weiß Friesdorf" з Бонна, який виступає в німецькій Ландеслізі, - згадує події того часу Микита Каменюка. - Минулого сезону ця команда грала рангом вище, проте після того, як вона "вилетіла", з неї пішло дуже багато футболістів. Пішли також головний тренер та його помічник. З тих, хто грав у минулому сезоні, залишилося лише троє футболістів. Я знав одного хлопця, який виступав у "Blau-Weiß Friesdorf". Він поцікавився у президента клубу, чи є потреба у помічнику тренера, маючи на увазі мою кандидатуру. Той відповів: "Так, із задоволенням. Нехай приходить, побачимо". Так у липні місяці я потрапив до цієї команди, де зараз і працюю. На жаль, через зрозумілі причини наші турнірні справи складаються нелегко. Боремося за збереження прописки в Ландеслізі, посідаючи п'ятнадцяте місце. Ми знаходимося у небезпечній зоні, бо "вилітає" три команди. Від рятівної, тринадцятої позиції у таблиці, нас відокремлює шість очок. Тож вся боротьба ще попереду.

- Чи є українські футболісти у вашій команді?

- Так, є. На контракті у "Blau-Weiß Friesdorf" знаходяться троє людей. Є також хлопці із Латвії, Грузії. Загалом у Ландеслізі грає багато українців. В основному, це молоді футболісти, яким на момент приїзду до Німеччини не було ще й вісімнадцяти років. Наша команда вважається наймолодшою в лізі, тому що до неї брали переважно юних хлопців. На даний момент її середній вік становить 20 років. Ми потребуємо досвідчених футболістів, щоб наша молодь поруч із ними могла прогресувати, зростати у майстерності.

- Чи виходите ви самі на поле як граючий тренер?

– Ні. Я вважаю, що тренер має або тренувати, або грати у футбол. Адже дуже важко поєднувати ці дві ролі. Це моя думка. Тому я сконцентрований на тому, щоб покращити якість гри керованої мною команди саме як тренер. Хоча футболістові простіше зробити це, ніж тренеру. Тому й займаємося пошуком досвідчених гравців, які могли б допомогти команді продуктивною грою. Водночас варто віддати належне хлопцям, які нині захищають кольори "Blau-Weiß Friesdorf". Видно, що з кожним днем, з кожним тренуванням, від гри до гри вони прогресують. І хоч би хто не говорив, але у футболі важливий результат. Щоб прогрес був очевидним.

- Де оселилися із сім'єю у Німеччині?

- Живемо за 30 кілометрів від Кельна. Спочатку ми жили в будинку Жоеля Абу Ханни (одноклубник Каменюки в "Зорі" - прим. авт.), а потім нам підшукали невелике житло, в яке ми й перебралися. За все, що є зараз у мене та моєї родини, велика подяка уряду Німеччини – саме він оплачує витрати на наше перебування у цій країні. Моя сім'я відчуває величезну підтримку з боку держави: одна дитина ходить до дитячого садка, інша – до школи. Молодша донька через вік знаходиться разом з дружиною вдома. Спочатку, коли ми приїхали до Німеччини, стикалися з невеликими організаційними та побутовими проблемами. Але все це дрібниці порівняно з тим, що зараз відбувається в Україні. На цих проблемах навіть не варто звертати уваги, тим більше, що все вже позаду. Зараз у нас все добре, і я докладаю максимум зусиль, щоб забезпечувати свою сім'ю самостійно.

- Чи вдавалося з'їздити на якийсь матч за участю своїх співвітчизників – збірної України чи донецького "Шахтаря" у Німеччині?

- Так, їздив на матчі національної команди та "Шахтаря". Зустрічався з нашими хлопцями, спілкувалися. Наразі планую поїхати на поєдинок "Зорі" з "Гентом" до Бельгії.

- Чи вболівають у Німеччині за наші команди, коли вони грають на німецьких стадіонах?

- Звичайно! Адже зараз на німецькій землі дуже багато українців із числа переселенців. Вони приходять та приїжджають на матчі з різних регіонів Німеччини, заповнюють стадіон та гаряче підтримують збірну України і "Шахтар". Складається таке враження, ніби ти повернувся до України.

- Чи слідкуєте за виступами "Зорі"?

- Зрозуміло, стежу. Дивлюся матчі рідної команди як у чемпіонаті України, так і у Лізі Конференцій.

- Що можете сказати про справи луганської команди у третьому за значимістю клубному турнірі Європи?

- Нічия з "Гентом", як і перемога над "Брейдабліком", давали привід думати про єврокубкову весну, проте після двох поразок від "Маккабі" завдання ускладнилося. Але нічого неможливого немає. Дві перемоги – і ми знову у ділі. Щоправда, при цьому треба сподіватися, що наш ізраїльський конкурент поступиться.

- А чим би пояснили далеко не найкращі показники "Зорі" у чемпіонаті України?

- Думаю, що далося взнаки багато факторів. Насамперед, у міжсезоння у клубі довго не могли вибрати тренера, який міг би очолити "Зорю" після відходу з команди Патріка Ван Леувена. Потім обрали, команда поїхала на збір. Наскільки мені відомо, у його ході було багато травмованих. Можливо, погано підготувалися до сезону – звідси й не найкращий старт. Почали шукати причину – знайшли її у тренері Ненаді Лалатовичу. Настала чергова зміна на тренерському містку. Прийшов Валерій Кривенцов, який прищеплював нові ідеї. А час йшов, та й конкуренти не стояли на місці. Тому коли по ходу сезону ти змінюєш спочатку одного, а потім другого тренера, то це аж ніяк не позначається позитивним чином. Загалом на "Зорю" це не схоже, щоб так часто змінювалися тренери. Адже у попередні дванадцять сезонів усе було стабільніше. А до цього подібна чехарда також спостерігалася, і ми всі знаємо, які були результати. Тоді від сезону до сезону команда до останнього туру боролася за виживання. Продовжуючи тему цього сезону, хочу сказати, що в команді зараз багато молодих хлопців, а у клубному лазареті перебувають досвідчені футболісти. Ще одним із факторів вважаю відношення до своїх обов'язків. Про це завжди слід пам'ятати футболістам. Вони повинні задуматися, що роблять у цій команді, чи знають вони взагалі, що це за клуб і за яку емблему вони грають. Чи знають вони скільки фанатів "Зорі" перебувають на фронті і як вони переживають за команду? Про все це, повторюся, футболісти повинні подумати та шукати причини насамперед у собі, а не в тих людях, які їх оточують. Це дуже важливо. Думаю, що тренерський штаб та керівництво клубу мають знайти тих людей, на яких вони можуть покластися та спільно просувати свої ідеї. У колективі має бути футболіст, який міг би бути містком між партнерами по команді, тренерами та керівництвом клубу. Я сподіваюся, що у "Зорі" все буде гаразд. Думаю, хлопці знайдуть свою гру та турнірні справи налагодяться. Потрібно лише вірити в це та продовжувати працювати. Без цього ніяк.

- Чим запам'яталася вам робота з Юрієм Ковалем у ролі головного тренера "Зорі"?

- По-перше, на тренуваннях у Юрія Григоровича завжди була дисципліна, порядок, все було чітко організовано. Коваль запам'ятався мені як вимогливий фахівець, навіть у дрібницях. Якщо потрібно зробити так, значить саме так, а не інакше. Коли я був футболістом, мені здавалося, що він не завжди був справедливий. Однак через роки зрозумів, що саме тренер хотів мені пояснити і розповісти. По-друге, він дуже давно працює у структурі клубу та добре розуміє його специфіку, яка завжди передбачає націленість на високі місця. Цей тренер, впевнений, зможе розповісти, підказати та направити футболістів у правильне русло. У "Зорі" Юрій Коваль раніше вже обіймав посаду головного тренера, був тренером та спортивним директором клубу. Він має великий досвід роботи у футболі.

- Як вам жеребкування плей-офф Євро-2024 для збірної України?

- Воно для нас чудове! Я був у Леверкузені на відбірному матчі з Італією і можу сказати, що збірна України грала організовано. Було видно, чого наші футболісти хочуть досягти. Шкода, звичайно, що не вдалося вийти прямо у фінальну частину чемпіонату Європи. Тепер все залежатиме від готовності команди Сергія Реброва до наданого шансу у плей-офф. Жеребкування на папері – це одне, а насправді – зовсім інше. Як би там не було, а наші хлопці у березневому матчі з Боснією та Герцоговиною виходитимуть на поле з метою довести, що Україна гідна бути представленою на континентальній першості.