Андреа Пірло: "Пишаюся спільною роботою і дружбою з фантастичним Анчелотті"

Легенда кальчо Андреа Пірло розповів Gazzetta dello Sport про свої найкращі та найгірші моменти на полі у своїй ігровій та тренерській кар'єрі, про тренерів, з якими довелося попрацювати, і зізнався, що одіозний Массіміліано Аллегрі зіграв важливу роль у його відході з "Мілана", відродженні "Ювентуса" та перемозі на чемпіонаті світу у складі збірної Італії:

Про тренерів

– Першим мене побачив у ролі опорного хавбека Карло Маццоне – у нього було бачення, що я можу стати кимось на кшталт бразильця Фалькао в "Брешії", він справді хотів цього. Потім була фантастична людина Карло Анчелотті – я просто пишаюся тим, що він був моїм тренером і другом. Що стосується Антоніо Конте, то він був саме тією людиною, яка почала нову еру в "Ювентусі", а заодно дала і мені друге дихання в моїй кар'єрі футболіста. А з Марчелло Ліппі ми стали чемпіонами світу, і це була воістину незабутня пригода збірної Італії. Тоді в команді була віра в те, що ми зможемо пройти весь шлях, і наша впевненість зростала завдяки тому, що відбувалося за межами табору – скандалу з Кальчополі. Але ми створили згуртовану команду, яка дозволила нам здійснити мрію.

Великий і жахливий Аллегрі

– Про наші складні й насторожені стосунки говорили й писали багато, але в них не було нічого особливого. Нічого незвичайного, я пропрацював з Аллегрі два роки, перший – у "Мілані", коли отримав свою єдину по-справжньому серйозну травму. І за час мого простою і відновлення він знайшов інші варіанти в складі, вирішивши, що я більше не є важливим гравцем для "россо-нері" тієї ітерації. А ось у "Ювентусі" у мене з Аллегрі був дуже гарний сезон – і я це використав як своєрідну вишеньку на торті, щоб покинути команду, хоча у мене ще залишався рік за контрактом. Річ у тім, що я не хотів бути тягарем у складі або пропускати важливі матчі, тому вважав за краще піти з "Юве", щоб повернутися туди вже тренером.

Про тренерство

– Я безмежно вдячний "Ювентусу" за те, що вони повірили в мене як у тренера, дали роботу, коли я не мав жодного тренерського досвіду. Це був хороший сезон – у тому плані, що я намагався впровадити новий стиль гри команди, і, впевнений, у наступні сезони ми б стали ще кращими. Але клуб вирішив інакше – втім, я не відчуваю гіркоти через їхнє рішення. Я задоволений тим, який шлях обрав, але, з іншого боку, це розчаровувало – бо коли тренерська кар'єра розпочинається в "Ювентусі", то далі ти можеш іти тільки вниз. У "Сампдорії" не вимагають негайних результатів, завдання – створити новий проєкт для клубу, який перебував на межі банкрутства. В умовах, коли немає грошей на купівлю нових гравців, коли ми знаємо, що надані самі собі, але все одно можемо провести гідну кампанію. А оскільки "Сампа" відома в усьому світі та має фантастичну фан-базу, то відмовитися було неможливо.