"Динамо" - "Крилья Совєтов": вікно в Європу

Кияни з мінімальним рахунком обіграли «Крилья Совєтов» у рамках фіналу Кубка СРСР. Завойований трофей дозволив київському «Динамо» першим серед усіх клубів СРСР узяти участь у європейських кубках: «біло-сині» отримали право на участь у Кубку володарів Кубків. Переможний гол за «біло-синіх» забив Віктор Каневський (на верхньому фото).

Матч відбувся в Москві, на «Центральному стадіоні імені В.І.Леніна». Команди активно розпочали поєдинок, але «Крилья Совєтов» не змогли впоратися з натиском і націленістю на ворота киян, пропустивши на 18-й хвилині поєдинку м'яч. Серебряников подав кутовий удар, Гришин у центрі штрафного майданчика допустив зрізання, і Каневський гарматним пострілом із лівого кута воротарського майданчика відправив м'яч під поперечину. На табло - 1:0.

Чимало роботи було у Баннікова і захисників «Динамо», проте дався взнаки вищий клас їхньої гри і холоднокровність у діях.

І хоча гол Каневського виявився єдиним у матчі, перемога киян протягом усієї зустрічі не викликала сумнівів.

«Коли десять років тому наша команда вперше за всю історію розіграшів Кубка вийшла у фінал, я, тоді ще молодий футболіст, тільки починав грати у складі дублерів. Нас, дублерів, не взяли до Москви, а так хотілося бути поряд зі своїми старшими товаришами, нехай хоча б на трибуні. Наступного дня ми зустрічали їх на вокзалі в Києві вже із заповітним призом. І мені хотілося приймати поздоровлення знайомих і незнайомих людей, і мені хотілося зробити коло пошани по стадіону з Кубком у руках. Зараз я близький до здійснення своєї мрії.

Коли почали готуватися до фіналу? Мабуть, ужу наступного дня після матчу зі «Спартаком». Нам було і приємно, і тривожно. Ми хвилюємося, переживаємо (заснути б у ніч перед матчем!). Ми знаємо, як жадають перемоги куйбишевці. Але і наше бажання анітрохи не менше. Я гадаю, переможе той, у кого виявиться сильніше воля. Сподіваюся, що в будь-якому разі у виграші будуть глядачі», - сказав перед матчем капітан «Динамо» Віктор Каневський.

Характеристика фіналу від заслуженого майстра спорту Михайла Якушина:

«Підсумок 23-го фіналу, на моє глибоке переконання, логічний, закономірний, продиктований всім ходом поєдинку. Дев'яносто хвилин зібраності, волі, енергії, підкріплених класом київських динамівців, визначили нову прописку Кубка. Переможець грав так, як має діяти колектив, що серйозно претендує на володіння кришталевим призом, і думаю, що, якби в киян в цій зустрічі суперник з плеяди навіть найіменитіших, результат матчу був би тим же.

Але рахунок-то мінімальний: всього - 1:0, можуть заперечити мені. Рахунок міг бути й повинен бути більшим. Він не показує того, що відбувалося на полі, не демонструє різниці в класі двох фіналістів, відмінності в якості їх дій 27 вересня...

Як швидко летить футбольний час! Саме футбольний. Зараз часи детально продуманого захисту. Ось чому не треба дивуватися, що лише один гол визначив долю Кубка. Але цей єдиний м'яч не був вимученим. Він не залишив враження випадкового ... Для кожного було очевидним, що ні на одну хвилину кияни не скористалися після забитого м'яча горезвісним правилом: «Все тому, утримувати досягнуте!»

Динамівці Києва перевершили волжан не тільки цілеспрямованістю дій, але і технічним виконанням задуманого. У кожному їх маневрі, в передачах м'яча проглядалася колективна тактична думка. Вона підкріплювалася високою внутрішньою дисципліною, а головне, вмінням. Клас сказав своє слово».

У наступному сезоні динамівці стартували з 1/16 фіналу Кубка Кубків. Послідовно пройшовши «Колрейн» з Північної Ірландії (6:1 і 4:0), норвезький «Русенборг» (4:1 і 2:0), «біло-сині» спіткнулися в 1/4 фіналу на шотландському «Селтіку» (0:3 і 1:1).

«Динамо»: Банніков, Щегольков, Соснихін, Островський, Сабо, Турянчик, Базилевич, Серебряніков, Каневський (к), Біба, Медвідь.

Запасні: Рудаков, Круликовський, Левченко, Лобановський, Веригін.

«Крилья Совєтов»: Соколов, Майоров, Саричев, Капсин, Вальков, Грішин, Кох (Абдульманов, 68), Осянін, Жуков, Федоров, Кікін.

Гол: Каневський (18).