"Я не хотів довго чекати і вирішив покинути "Динамо". Огнєнович пригадав свій період у Києві

– Я прийшов у Динамо після великої паузи, пов'язаної із серйозною травмою. У Києві вже було сформовано команду, багато атакуючих гравців і я не мав особливих шансів заграти. Я не хотів довго чекати і вирішив покинути Динамо, мені потрібно було грати. Якби я залишився, то, можливо, згодом міг отримати шанс у першій команді.

Також наголошу, що я був правим вінгером, а Михайличенко чомусь ставив мене в центрі поля. Це також зіграло свою роль, адже це не моя рідна позиція.

– Кілька разів ми розмовляли, але це був його вибір, деталі він не пояснював.

– З ним були нормальні стосунки – професійні. Суркіс часто бував на базі. Він хороша і позитивна людина, його ставлення до команди було відмінним.

– Можу відзначити Гавранчича та Рінкона. Вони дивували своїм старанням на тренуваннях та у грі.

– Ми дуже довго проводили час на базі у Кончі-Заспі. У Реалі було дві години тренування, і можеш їхати додому, а Динамо з 9-ї ранку до 9-ї вечора знаходилось в Кончі-Заспі. Для мене це трохи незвично.

– У Реалі все було класно, я пробув там два з половиною роки. Гравці та тренерський штаб чудові – Дель Боске, Хіддінк, Тошак. У 2000 році ми виграли Лігу чемпіонів, обігравши у фіналі Валенсію – 3:0. Якби я мав менше травм, то було б ще краще. Але так вийшло, і тут уже нічого не вдієш.

– Це найкращий тренер у моїй кар'єрі. Він умів працювати з молодими гравцями, пояснював усі нюанси та кожному намагався давати ігровий час.

– Це два сильні клуби, але в Україні та Іспанії трохи різні менталітети, як і скрізь. У Динамо теж організація та інфраструктура на високому рівні, а про Реал і казати нічого, ви самі розумієте, що це за клуб.

– Звичайно, в Реалі, але суму говорити я не буду, це некоректно.