Владислав Кабаєв про інцидент з фанатами "Аріса": "Ми зробили свою справу і вже потім відповіли. Так, це за "Азов"

Півзахисник «Динамо» Владислав Кабаєв прокоментував протистояння з «Арісом» та «Бешикташем».

– Цього сезону «Динамо» залишилось без єврокубків. Це теж катастрофа чи ну її ту Лігу конференцій?

– Думаю, тільки час покаже, добре це чи ні. Але на цю мить ми розуміємо, що виліт з єврокубків – це погано і це знак мінус.

Дай боже, щоб наша гра дарувала людям якісь позитивні емоції. Я спілкуюсь з військовими, і вони навіть в окопах дивляться футбол. Їм це цікаво. Нам теж було б цікаво пограти на стадіонах в різних країнах.

– Ті ж матчі з «Арісом» були дуже емоційними. Як пережили серію пенальті?

– 120 хвилин, ти граєш не у своїй країні, хоча у нас була хороша підтримка у Бухаресті. Дивіться, в нас багато молодих гравців. Максим Дячук грає перший сезон в «Динамо» – і він йде бити пенальті. Я бачу, що він збліднув. Я не грав у цьому матчі, але мене розривало зсередини. Ми з Максом жили в одній кімнаті і я дуже за нього переживав. Думав: «Тільки б воротар не відбив». Він забив – і так видихнув, так радів. Ми потім спілкувались, і він казав: «Я йшов, і у мене просто час зупинився». Звісно, дуже тяжко не тільки фізично, а й психологічно, коли тисне результат.

Я навіть після першого матчу з «Бешикташем» вірив, що ми можемо пройти далі. Так, як ми зіграли в Румунії, ми повинні були це робити. Але у другій грі у нас багато що не виходило. Звісно, коли вболівальники так підтримують суперника, то дуже тяжко психологічно в цьому плані.

– Після серії пенальті Бущан, а потім і вся команда, побігли святкувати до фанатів «Аріса». Це була відповідь за банери про «Азов»?

– Багато футболістів допомагають нашим військовим. Мені здається, в нашій команді всі це роблять. Це зачіпає, коли ти граєш там – і висить цей банер. Ми всі це бачимо. Звісно, хотілось відповісти. Тим паче, ми там програли. Дуже багато повідомлень було з Греції, з Туреччини – писали нам в соцмережі про Путіна, про нашу країну. Відповісти словами на це – то таке. Хотілось відповісти якимись діями.

Жора Бущан на емоціях, Максим Дячук, Дубінчак… Браво, я можу тільки поаплодувати хлопцям. Ми зробили свою справу, і вже потім відповіли фанатам. А якісь жовті картки – то вже таке. Так, це за «Азов». Вони потім виставили пост і подякували нам. Це дуже приємно.

Ми зараз в одному човні: наша країна, військові, футболісти – всі люди. Всі ми стараємось робити одну справу, щоб перемога настала набагато скоріше. Хто чим може. Військові – там, ми тут допомагаємо якимись фінансами, проводимо благодійні розіграші.

Дивишся на ютубі відео про «Азов» – чесно, мурашки. Навіть плакати хочеться, що наші молоді пацани гинуть. Наші хлопці борються за свою країну, а ті – навіть незрозуміло, за що. Що відбувається з цими людьми, що у них в голові, щоб так діяти. Я навіть не можу це описати.