"Аль-Неймех" в Лівані – це як "Динамо" в Україні": вихованець "Шахтаря" Білоног – про свій несподіваний трансфер

Востаннє ми спілкувалися із Дмитром Білоногом в червні, ще в статусі футболіста команди другого польського дивізіону Хробри (Глогув). 28-річний вінгер тоді дав розлоге інтерв’ю, в якому відверто розповів свою футбольну історію.

Великим здивуванням для української футбольної громадськості було дізнатися за місяць, що талановитий гравець переїхав до Лівану та став гравцем столичного Аль-Неймеха.

Таким чином, він поповнив поки що невеличкий список українських футболістів, які раніше виступали в Лівані. Місцевий легіонерський хліб колись пробували на смак Роман Ленський, Арсен Мелікян, Василь Мокан та Іван Малимон.

І перші тижні в новій команді склалися для Білонога напрочуд вдало. Він вже встиг відіграти в трьох офіційних матчах, забити гол та навіть «зачепити» місцевий Суперкубок.

В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Білоног розповів, чим його заманив Близький Схід, чому Аль-Неймех – це «ліванське Динамо (Київ)», та чи збирається він повертатися до Європи.

– Мені подзвонили одні знайомі, які контактували із представниками клубу. Вони запитали, чи цікаво мені спробувати свої сили в Лівані? Я відповів, що якщо надійде офіційна пропозиція, то будемо розмовляти. Після цього мою кандидатуру запропонували клубу.

Через пару днів мені повідомили, що я зацікавив Аль-Неймех. Розпочали спілкуватися про умови. В принципі, мене все влаштувало. Коли я вже приїхав на місце, то умови виявилися навіть кращими, аніж я очікував.

– Варіанти були, проте без особливої конкретики. Де була конкретика, то це навіть смішно було розглядати. Як у плані спортивних амбіцій клубу, так і в плані фінансів.

– Це найбільш статусний та популярний клуб Лівану. Це народний клуб. Як Динамо в Україні.

Задачі тут також максимальні. Команда хоче боротися за чемпіонство та буде виступати в Кубку АФК, оскільки в минулому сезоні посіла друге місце в місцевій першості.

Звичайно, привабили й умови. Маю на увазі побут та фінанси. Взагалі все на дуже непоганому рівні.

– На один сезон.

– Якщо говорити за мірками УПЛ, то це точно перша шістка. Можливо, навіть і вище.

– Враження позитивні. З першого дня перемовин все було солідно. Вони виконували все, що обіцяли. Коли я вже прилетів до Лівану, то мене дуже добре зустріли, прийняли, заселили. Усі ці дрібниці підкупляють. Для футболіста важливо розуміти, що в ньому зацікавлені. На наступний день мене возили на стадіон, базу, показували місто.

Потім я вже почав знайомитися із командою та всією спортивною складовою. Також був приємно здивований. Тут велику увагу приділяють відновленню. В цьому плані все є. Починаючи від якихось процедур, закінчуючи масажем. Це важливо для футболіста.

– Рівень хороший. Тренер тут португалець Паулу Менезес. Нічого нового. Футбол – він і в Африці футбол. Всі вправи одні й ті ж самі.

– Все гаразд. Колектив хороший. Ліванці самі по собі дуже товариські та добрі люди. Всі підтримують. Я взагалі не відчув якогось дискомфорту. Грубо кажучи, 24/7 я можу звернутися, й мені все привезуть, допоможуть та повезуть куди потрібно.

– Коридор був, по потиличці трохи отримав (сміється – прим. Д.В.).

– Мабуть, так.

– Ні, не знав. Я ж не стикався ніколи. Вже потім почав дивитися, що і як. Особливо не заглиблювався. Мені люди більше просто розповідали про клуб, до якого безпосередньо я переходив.

– Англійською. В принципі, більш ніж половина гравців команди знають англійську. Увесь тренерський штаб – також.

– Не скажу, що ідеально, проте розмову підтримати можу.

– Ось це, мабуть, єдиний мінус, який тут є. Ми граємо на натуральному газоні, але є команди, в яких штучне покриття на стадіонах. В деяких команд такі поля нормальної якості, а в одної чи двох – не дуже. Перед переїздом сюди мене це бентежило. Мені синтетика взагалі не підходить. Я все ж таки пішов на цей крок. Поки не шкодую.

– Дві гри ми провели проти Аль-Ахеда, який у минулому сезоні став чемпіоном. Спочатку обіграли їх у Суперкубку (0:0, по пен. 4:1), а потім у першості (2:1) ‒ у цьому матчі я відкрив лік своїм голам за нову команду. Також у чемпіонаті обіграли Аль-Сафу (3:0). Цей клуб вважається тут хорошим.

Всі три матчі грав в основному складі. Перші два грав по 65-70 хвилин, а в останній зустрічі мене замінили вже у компенсований час.

– Поки по трьох іграх важко сказати, проте рівень точно не слабкий. Я просто не бачив команди другого ешелону. Мені важко судити.

Немає якихось «лівих» футболістів. Впадає в очі, що місцеві футболісти дуже технічні, добре поводяться із м’ячем. Однак я помітив, що тут трохи більше дають часу подумати. Немає такого великого тиску. Це я одразу відчув.

– Фанати тут просто неймовірні. Коли раніше команда грала на великому стадіоні (не знаю, чому він зараз не функціонує), то на матчі приходили по 50-60 тисяч вболівальників. З них лише тисяч десять були звичайними відвідувачами, інші – футбольні фанати.

Любов вболівальників тут специфічна. Днів через десять, як я сюди приїхав, мені потрібно було поїхати у торговий центр. Так таксист навіть грошей із мене не взяв. Просто зробили селфі й все.

– Можу сказати, що кожен день я прокидаюся із посмішкою та хорошим настроєм. Тут дуже-дуже багато красивих місць та шикарне море. Можна поїхати покупатися, є ресторани та тераси на березі. Все подобається.

– Я наразі нічого не хочу загадувати. Тут не знаєш, що завтра буде. Поки не маю планів, чи залишатися тут, чи повертатися в Європу. Живу сьогоднішнім днем та буду дивитися по обставинах.

– Я поки знаходжуся ще в готелі. Трохи затягнулося питання із пошуком квартири. Багато туристів у Бейруті, тому хороші квартири зайняті. Мені сказали, що хоч завтра можна заїхати в апартаменти, але вони будуть не дуже. Тому краще почекати до кінця місяця, коли звільняться хороші квартири.

– Директор клубу. Ще є людина, яка допомагала здійсненню цього трансферу. Він сам ліванець, проте володіє російською.

– Чекаю. На цьому тижні повинні видати. Ще не знаю, якою саме буде ця машина.

– Виграти чемпіонство, звичайно, а також гідно виступити в Кубку АФК. В індивідуальному плані постараюся забити якнайбільше голів. Якщо повезе, дай Боже, стати найкращим бомбардиром. Чому б й ні? Буду на це сподіватися та працювати.