"Якби Штанге з дніпрянами залишилися, ми боролися б за чемпіонство з "Динамо". Цихмейструк про зліт та падіння "ЦСКА-Борисфену"

ЦСКА-Борисфен під керівництвом Михайла Фоменка прогримів у сезоні 1995/96. Команда зайняла у чемпіонаті України четверте місце, розгромила Шахтар, відібрала очки у Динамо. У складі бориспільского клубу у різні часи виступали зірки українського футболу – Фоменко, Безсонов, Колотов, Чанов, Кузнєцов, Литовченко, Гусін, Цихмейструк.

Саме з Едуардом Цихмейструком «УФ» поспілкувався про ЦСКА-Борисфен.

«Борисфен давав за мене Медіті адідасовське екіпірування. Був такий собі взаєморозрахунок»

– Едуарде, розкажіть, як молодий хлопчина з шахтарської Медіти опинився в Борисфені?

– Нічого дивного. Так завжди відбувається. Наскільки я знаю, я сподобався головному тренеру Борисфена Володимиру Безсонову. Медіта тоді грала проти Борисфена та програла 0:3. Мабуть, я чимось запам’ятався. Після матчу в готелі мені зробили пропозицію. Звичайно, я відчув легкий шок, але пропозицію прийняв.

– Чув, за вас заплатили п'ять тисяч доларів, що на той час було величезною сумою, та ще й за невідомого гравця з нижчої ліги.

– Яку суму за мене заплатили, я не знаю, але точно знаю, що Борисфен давав за мене Медіті адідасівське екіпірування. Був такий собі взаєморозрахунок. Але за п'ять тисяч також не здивований. Тоді Борисфен міг собі таке дозволити. Туди переходили навіть із київського Динамо.

– Шовковського та Ващука застали у Борисфені?

– Ні. Вони буквально за півроку до мене повернулися до Динамо. При мені були Саркісян, Федоров, Пономаренко, Пушкуца, Стельмах, Гусін.

– Борисфен вас уразив після Медити?

– Звичайно я відчув «Вау!», тому що раніше такого ніде не бачив. Уявіть, які у мене були партнери – Олег Кузнєцов у захисті, Геннадій Литовченко у півзахисті, Віктор Чанов у воротах, а тренер – Безсонов, плакати якого у мене вдома на стінах висіли! Я дивився на них з відкритим ротом. Але й навантаження теж були «Вау!», можна сказати – динамівські.

– Борисфен і закордонні збори міг собі дозволити.

– Так, президент клубу Дмитро Злобенко ні в чому не відмовляв команді, він дуже любив футбол і жив ним. Він організовував нам круті збори – Португалія, Австрія, Німеччина. В Україні на той час мало хто міг собі таке дозволити.

«Я вдарив по воротах Шахтаря, і м'яч хвилини дві летів у ворота, метався у штрафному майданчику між чужими та своїми. У наш час цей гол навряд чи на мене записали»

– Борисфен швидко пройшов шлях із Другої до Вищої ліги та об'єднався з ЦСКА. Розкажіть, як відбулось зливання?

– Момент виходу до Вищої ліги я пропустив. Я тоді не завжди потрапляв в основу Борисфена, і мене взяла в оренду вінницька Нива. Її тренер Юрій Морозов дуже на мене розраховував. Там я добре себе проявив, і Фоменко, який уже очолив Борисфен, сказав мене повернути.

– Тренувальний процес за Фоменко сильно змінився?

– Все було за схемою Динамо: заїзди, збори тощо. Фізично було не просто на тренуваннях. Але результат його метод давав, у першому сезоні ми посіли четверте місце у Вищій лізі. Отже, Фоменко робив усе вірно. Могли навіть краще виступити, але наприкінці сезону клуб почало трохи лихоманити зсередини.

– У Вищій лізі ЦСКА-Борисфен стартував із двох нічиїх, а потім розгромив Шахтар – 4:0, ви забили перший гол. Розкажіть, як це було.

– Той гол добре мені запам'ятався, може, тому що вийшов курйозним. Попов із Шахтаря мені казав, що навіть не зрозумів, як м'яч залетів у ворота. Я вдарив, і м'яч хвилини дві летів у ворота, метався у штрафному майданчику між чужими та своїми. У наш час цей гол навряд чи на мене записали, скоріше автогол був.

Цей швидкий гол нам сильно допоміг, потім ми почали ловити Шахтар на контратаках, що найкраще вміли. То був відпрацьований механізм.

– Потім і в Динамо очки відібрали.

– Так, 0:0 зіграли. Там не обійшлося без частки везіння. Матч був напружений, «рубилово» на полі. Фоменка вилучили за зайві емоції. Але ми вистояли. Чого приховувати, Динамо на той час було набагато сильніше за нашу команду. Вони створили безліч моментів, але нас виручав Віталій Рева. Тож нічия була нам за щастя. Цей матч був дуже важливим для Фоменка. Він хотів довести своїй колишній команду.

«Фоменко був малоемоційним, іноді, дивлячись його вираз обличчя важко було зрозуміти: добре ти зіграв чи погано»

– У Фоменка непростий характер. У Динамо Леоненко стусанів надавав, у ЦСКА-Борисфені була суперечка з Джишкаріані. Вам від нього діставалося?

– Характер у нього жорсткий. Бувало, що на зборах «пхав», але це робочі моменти. Я не бачив, щоб він підіймав на когось руку. З Джишкаріані у них була суперечка, але я не пам'ятаю, щоб хтось когось бив. Взагалі, Фоменко був малоемоційним, іноді, дивлячись його вираз обличчя важко було зрозуміти: добре ти зіграв чи погано.

– Хто у команді був лідером серед гравців?

– Крутіше Чанова та Кузнєцова я нікого не пам'ятаю. А загалом багато лідерів було. Вітю Бєлкіна можу назвати, він дуже талановитий хлопець та робив неймовірні речі на полі. Також виділялися Геннадій Мороз, Степан Матвіїв.

– Якщо ви згадали Бєлкіна, знаєте, що він зараз духовний наставник і займається квантовим зціленням?

– Та ви що! Круто! Не знав, давно з ним не спілкувався. Він завжди був своєрідним, незвичайним, не таким як усі – не лише на полі, а й у житті. Йому завжди були цікаві тусовки, якийсь двіж. Він дружив із учасниками рок-групи Green Grey, часто з ними тусувався.

У Бєлкіна більше було рок-н-рольне життя, він завжди дивився в той бік. Тому я трохи здивований, що він став духовним наставником, мабуть, постарів (сміється, – прим. А.П.).

«Преміальні були у розмірі 150-200 доларів. За перемогу над конкурентами та відбір очок у Динамо могли накинути більше»

– У ЦСКА-Борисфені Андрій Гусін грав нападаючого. Що про нього пам’ятаєте?

– Саме Гусіну на позиції нападника діставалося найбільше. Він не так грав, як боровся. Це йому потім стало в нагоді в Динамо. Адже недарма Лобановський побачив у Гусіні опорного півзахисника.

– Яка у ЦСКА-Борисфені була зарплата?

– У кожного була різна. У мене була одна з найменших зарплат, тому що я був ще молодий і недосвідчений, у динамівців, підозрюю, була інша. На той час у середньому в ЦСКА-Борисфені були одні із найкращих зарплат серед клубів України.

Преміальні були у розмірі 150-200 доларів. На той час це були суперпреміальні. За перемогу над конкурентами та відбір очок у Динамо могли накинути більше, але це були не тисячі.

– Яка історія у ЦСКА-Борисфені вам запам'яталася найбільше?

– Дисципліна за Фоменка була жорстка. Пам'ятаю, були на зборах у Португалії 21 день. І щоб після занять нам дали вихідний, потрібно було пробігти крос, 4 кілометри о 5 ранку. Можна сказати, заробляли вихідний на тренуваннях.

Що казати, якщо мене навіть на власне весілля відпустили лише на два дні. Приїхав, одружився і наступного вечора назад. Особливо не розслаблювалися у команді.

– Розкажіть про президента ЦСКА-Борисфена Дмитра Злобенка.

– Він шалено любив футбол і фанатично вкладав у нього свої кошти. На той час ще не було олігархів, а він робив для нас найкращі умови. Він був простою у спілкуванні, позитивною людиною. Я бачив його за кілька тижнів до його смерті. Випадково зустрілися у кафе, і він дуже зрадів. Посиділи, поговорили, згадали минулі часи. Нічого не віщувало трагедії.

– Чи міг ЦСКА-Борисфен того сезону потрапити до трійки призерів?

– Ми могли поборотися за медалі, але кінцівку чемпіонату змазали. Пішов Фоменко, ми догравали під керівництвом Чанова. Команда вже почала розуміти, що у клубі відбувається щось не те. Спочатку ми виїжджали на старому багажі, а потім трохи загальмували, почали втрачати очки. Також у другому колі нам не вистачило досвіду.

– Чому посеред сезону звільнили Фоменка? Я чув, що Злобенко побачив його п'яним на тренуванні і тому ухвалив таке рішення. Це правда?

– Я Фоменка жодного разу не бачив напідпитку. Якби ця ситуація насправді була, думаю, вони спокійно вирішили б її зі Злобенком. Зі сторони вони мали хороші стосунки, нормально спілкувалися. Думаю, Фоменко сам вирішив піти, а чому, я не знаю. Якби він знав, що у клубі немає проблем, то навряд чи пішов би посеред сезону.

– Як ви зрозуміли, що у клубі проблеми?

– Пішов Фоменко, починалися невеликі затримки щодо виплат зарплати. Відчувалась якась знервованість і напруга. Команда розуміла, що щось не так, хоч деталей ніхто не знав.

«У вихідний Штанге міг запросити команду випити пива та поспілкуватися. Для Німеччини це було нормально»

– У міжсезоння до ЦСКА-Борисфену прийшов Бернд Штанге і привів із Дніпра цілу плеяду зіркових футболістів.

– Так, це було вже влітку. Ми провели з ним шикарні збори в Австрії, грали з сильними суперниками з Бундесліги. Склад у нас підібрався серйозний, із Дніпра приїхали Полунін, Паляниця, Скрипник та інші. То були топ-футболісти в українському чемпіонаті. Якби вони залишилися, ми могли б поборотися за чемпіонство з Динамо наступного сезону. Але не факт, що я залишився б тоді у команді, конкуренція була неймовірна.

– Яке враження справив Штанге?

– У нього європейський менталітет та тренування. Після динамівської школи ми всьому дивувалися. На заняттях усі були розслаблені, але відчувалася німецька дисципліна. Гравці мали бути одягнені в однакові шкарпетки, футболки, шорти, бутси. У кожного був свій м'яч, вдарив повз ворота – сам за ним ідеш, ніхто тобі не подає.

У вихідний Штанге міг запросити команду випити пива та поспілкуватися. Для Німеччини це було нормально. Друг Штанге володів пивоварнею і одного разу він покликав нас туди, був дуже радий, що прийшла вся команда. Він мав зовсім інший підхід, ніж вітчизняні тренери. Якби він залишився, ЦСКА-Борисфен міг стати суперкомандою.

– Як ви зрозуміли, що ЦСКА-Борисфена більше немає, а залишився лише ЦСКА?

– Ми приїхали зі зборів, перша гра у нас мала бути з Динамо. Зранку на розминці нам сказали, що ЦСКА-Борисфена більше немає. Штанге з усіма попрощався та поїхав із хлопцями з Дніпра. Нас залишилося вісім чоловік, і ми навіть не знали, чи вийдемо на гру, довелося терміново шукати футболістів. Ось так закінчилася історія ЦСКА-Борисфена. У ті часи все могло змінитись за один день.