Фінал Кубка СРСР-1987. Видовищна розв'язка зустрічі з "Динамо" Мінськ

Пропонуємо згадати важливий і пам'ятний для нашого клубу фінал, який відбувся рівно 34 роки тому.

Обидва фіналіста, як представники Вищої ліги CCCР, почали свій шлях до вирішального поєдинку з 1/16 фіналу. Кияни стартували з виїзного матчу проти «Динамо» (Ставрополь) (2:1), далі на Республіканському стадіоні з аналогічним рахунком обіграли «Кяпаз» із Кіровабада, а в чвертьфіналі розгромили львівські СКА «Карпати» (4:0, хет-триком відзначився Блохін, ще один м'яч - на рахунку Михайличенка). У півфіналі наша команда зійшлася з московськими одноклубниками - в ігровій дуелі динамівські колективи сильнішого не виявили, тому матч продовжився серією пенальті, в якій удача посміхнулася киянам.

Мінське «Динамо» розпочало з упевненої домашньої перемоги над «Котайком» з Абовяна (4:1), після чого здобуло сенсаційну гостьову перемогу над ленінградським «Зенітом» (1:0). У чвертьфіналі білоруси, ведучи по ходу гри з рахунком 3:0, розгубили свою перевагу, але все ж обіграли московське «Торпедо» (3:2). А путівку в фінал здобули у зустрічі з «Таврією» в Сімферополі, яку переграли з рахунком 2:0.

До фіналу Кубка СРСР київське «Динамо», яке перебувало в ранзі діючих чемпіонів країни, підходило не в найкращому настрої та стані: через травми поєдинок пропускали Олег Бєланов і Володимир Безсонов, а в чемпіонаті СРСР після 10-ти ігор українці набрали всього 11 очок і перебували на незвично низькому 9-му місці (за перемогу в той час нараховувалося два бали). При цьому мінчани йшли другими, маючи 16 очок після 13-ти зіграних матчів.

Цікаво, що зустріч двох немосковських команд зібрала на Центральному стадіоні в Лужниках аншлаг - 75 тисяч глядачів. І динамівські колективи виправдали очікування вболівальників, подарувавши справжнє свято футболу, цілий град забитих м'ячів і драматичну розв'язку.

Кияни почали матч з позиції сили - реакцію Сацункевича перевірив Михайличенко. Але після першої 10-хвилинки мінчанам вдалося перемістити події до володінь Віктора Чанова, виконавши чотири кутових поспіль, і з цього моменту перехопивши ініціативу. Гра проходила на зустрічних курсах, і на 20-й хвилині голкіпер київського «Динамо» вже діставав м'яч із сітки власних воріт. Чанов збив Сокола в своєму штрафному, але арбітр Бутенко дозволив дограти епізод, на завершення якого Кондратьєв відправив м'яч у порожню рамку.

Пропущений гол ще більше завів підопічних Валерія Лобановського, які відповіли кількома небезпечними ударами від Олега Блохіна, дальнім пострілом Андрія Баля та старанними спробами Олександра Заварова. Номінальним господарям удалося притиснути суперників до їхніх воріт, а на останній хвилині першого тайму - зрівняти рахунок. Заваров навісив із правого флангу, воротар мінчан Сацункевич помилився з вибором позиції, і Василь Рац на дальній штанзі вколотив м'яч у порожні ворота.

Однак до відходу команд у роздягальні глядачі побачили ще один гол - не встигли вболівальники Києва відсвяткувати успіх, як мінчани тут же кинулися в атаку та заробили право на виконання пенальті. Зигмантович переграв Чанова з «точки» - і вивів свою команду вперед.

Уже на старті другого тайму, у розпал матчу, наша команда залишилася без свого головного голеадора - після удару в стрибку по воротах Олегу Блохіну знадобилася медична допомога та вимушена заміна. Замість форварда з'явився Іван Яремчук, який повернувся на поле після річного простою через травму. Однак тривала нестача ігрової практики завадила Яремчуку відразу включитися в поєдинок такої інтенсивності та напруги, тому вже через 13 хвилин його замінив Володимир Горілий.

І незабаром кияни знову віддалилися від заповітного трофея - на 60-й хвилині Алейніков, скориставшись замішанням захисників через можливе положення поза грою, вийшов один на один із Чановим і пробив упритул без шансів для голкіпера.

«Біло-синім» із Києва знадобилося три хвилини, щоб скоротити відставання в рахунку - Заваров заробив черговий стандарт, а Олег Кузнецов відзначився красивим і результативним ударом зі штрафного в праву від себе дев'ятку.

На фінальній хвилині матчу кияни відчайдушно кинулися на останній штурм воріт, після передачі Анатолія Дем'яненка з лівого флангу Павло Яковенко не зміг пробити спочатку Сацункевича, а потім Зигмантовича, однак на підборі опинився Олександр Заваров, який повернув підопічних Лобановського в боротьбу за кубок!

Додатковий час команди провели обережно та без забитих м'ячів, і вирішення результату захопливого фіналу після 120-хвилинної боротьби перейшло в серію пенальті. Кияни завдали чотири безпомилкових удари з 11-метрової позначки, тоді як у мінчан свої спроби не реалізували Боровський і Алейніков - удар першого холоднокровно парирував Чанов, а другий запустив м'яч вище воріт. Вирішальний підхід чітко виконав Вадим Євтушенко, поставивши переможну крапку в битві. Кубок вирушив до Києва!

Київське «Динамо» восьмий раз у своїй історії підняло головний кубковий трофей СРСР, який виявився справжнім порятунком невдалого сезону-1987. Чемпіонат Союзу кияни завершили на 6-й позиції, а в Кубку чемпіонів навесні не вийшли до фіналу, двічі поступившись «Порту», а потім восени покинули турнір уже на стадії 1/16 фіналу, не впоравшись із «Глазго Рейнджерс». Водночас завойований Кубок СРСР дозволив нашій команді, яка за рік до цього вийшла в лідери за кількістю чемпіонських звань, наблизитися в кубковому трофейному заліку до московського «Спартака», котрий 9 разів перемагав у фіналах Кубка.

«Динамо» (Київ): Чанов, Михайличенко, Балтача, Кузнецов, Дем'яненко, Рац, Яковенко, Баль, Заваров, Євтушенко, Блохін (Яремчук, 57; Горілий, 70).

«Динамо» (Мінськ): Сацункевич, Боровський, Метлицький, Янушевський, Сокол (Курненін, 80), Зигмантович, Гоцманов, Деркач (Кістень, 87), Алейніков, Шалімов (Гуринович, 56), Кондратьєв.

Голи: Рац (45), Кузнецов (63), Заваров (90) - Кондратьєв (20), Зигмантович (45, пен.), Алейніков (60).

Післяматчеві пенальті: 0:1 Метлицький, 1:1 Дем'яненко, 1:1 Боровський (воротар), 2:1 Михайличенко, 2:1 Алейніков (повз ворота), 3:1 Балтача, 3:2 Курненін, 4:2 Євтушенко.

Попередження: Зигмантович.