​Iгор ЛИТОВКА: "Як моя дружина може підтримувати щось пов'язане з країною-терористом, якщо вона одна народжувала практично у бомбосховищi? Крим був, є і буде українським"

Український голкіпер Ігор Литовка ексклюзивно для "Динамоманії" зробив заяву щодо вчорашньої новини про слова його дружини в Instagram з приводу Криму, яка наробила галасу, зазначивши, що її не так зрозуміли, а сама інформація була спотворена.

- Моя дружина - не публічна людина, тож я відповім за неї. Тому що всі повідомлення вчора і сьогодні надходять на мою адресу. Я це ввечері прочитав, був вражений та здивований. Навіть не знаю які підібрати слова. Спробую розповісти, як усе було насправді. Вона не це мала на увазі. Просто неправильно сформулювала свою думку і при цьому відразу видалила коментар, щоб написати новий. Але потім передумала і навіть забула про це.

Пізніше хтось зробив скрін, почали шукати у цих словах "зраду", підписали мене. Але хочу прояснити, що ми ніколи не підтримували країну-терориста. Як її можна підтримувати, я навіть не знаю. Це по-перше. По-друге, 2014 року ми виїхали з Криму. Усе залишили, хоча я мав новий контракт із командою на 4 роки. Шукали, де будуватимемо будинок, де житимемо, але все це перекреслилося в один момент. Коли почалася анексія, ми залишили півострів, навіть не роздумуючи, і почали своє життя з нуля.

А щодо того, чий Крим чи ще чогось... Тут думка однозначна. Крим був, є та буде українським. Це взагалі не обговорюється у нашій родині. Також хотілося б насамперед вибачитись від її імені та нашої родини в моєму обличчі перед тими, кого ці слова образили. Точніше, тими, хто їх неправильно зрозумів. Ми віримо у нашу перемогу та Україну. Слава Україні та слава ЗСУ.

Ну і звичайно хочеться передати окреме привітання тим, хто за секунду шукає якусь "зраду" в діях звичайних людей, не знаючи ні їхньої долі, ні їх життєвих обставин. Як моя дружина може підтримувати щось пов'язане з країною-терористом, якщо вона одна народжувала практично у бомбосховищі, а моя друга дочка разом із моїми батьками сиділа під вибухами бомб у підвалі у Чернігові. Вони побачилися лише через тиждень, а я взагалі перебував у Туреччині. Ніхто не знав, чи побачимось ми взагалі. Засуджувати людей, не знаючи їхню історію, найпростіше.

Згоден, що те, як це все зробили, може викликати резонанс. Я теж, якби не знав усієї ситуації, то обурився б. Але людина просто неправильно висловила свої думки, а далі все рознеслося по мережі. А те, що потрапляє до інтернету, вже важко якось поміняти. Тому я і даю прямий коментар щодо цієї ситуації. Мені також було неприємно. З того моменту, як з'явилися всі ці коментарі, я отримав повідомлення різного роду. Мені з подивом писали як мої друзі, так і звичайні люди, які були обурені самою ситуацією. Ще раз хочу вибачитись, якщо це когось образило чи хтось неправильно все зрозумів. Але наша позиція чітка і не варто в нiй навіть сумніватися.

Так само хочу додати, що я сам із Нікополя, який щодня перебуває під артилерійським вогнем із боку Запорізької АЕС. Знаємо хто робить цей ядерний терор. Мої рідні та близькі перебувають у цьому місті. Часто з ними зідзвонююсь і стежу за ситуацією. Тому ще раз хочу наголосити, що ми віримо у ЗСУ та в Україну. У нашу невідворотну перемогу. В те, що всі наші території повернуться додому. Слава Україні та слава ЗСУ.