Блогер: "Буяльський без якісного залучення до дистрибуції через Циганкова перетворюється на Буяльського часів Хацкевича"

Блогер Михайло Смоловий у своєму Телеграм-каналі розбирає матч "Динамо" із "Шахтарем".

Динамо 1:1 Шахтар
Усереднені позиції, розподіл позиційних атак та передач

Закони ринку диктують, що говорити про футбол у матчі грандів в інших місцях не популярно. Тому і не говорив. Проте все ж давайте зачепимо декілька «футбольних тез». Тут можна.

Перше і головне: Шахтар, а точніше Йовічевич, сцявся перед цим матчем. Хто ж це так налякав гірняків, що вони побудували через центр лише 2 (!) позиційні атаки з 26? Певно Сидорчук! Так і варто писати в заголовку: Шахтар злякався Сидорчука!

Зазвичай Шахтар так себе поводить лише тоді, коли відверто страшно. Наприклад, проти Реалу (1:1) була схожа картина:

⁃ 19 флангових позиційних атак
⁃ 3 атаки через центр

Тому теза про сцикливий футбол загалом знаходить своє підтвердження. Шахтар зумисне оминав центр поля та розіграші пускав на фланги - там менші ризики. Але на флангах зливалися під 0 один-в-один.

Доречі, про капітана. Спецом чекав, коли знайомі в у фб-мессенджер накидають скринів журналістської творчості. І дочекався, якщо декількома словами, то щось типу: «ай-яй-яй, жодного перехоплення та мало повернень володіння в капітана, жах-жахіття».

Не будьте хоча б ви, як той блаженний та зважайте, що лише 7.69% атак Шахтаря йшло центром, решта флангами. Зокрема правим флангом ШД - 57.69%. Тому в низьких захисних показниках немає жодної провини гравця: гірняки усіляко намагалися його уникати, та зробили це успішно, при тому поклавши болт на свій звичний футбол.

А шо ті обдаровані понаписували? Отак і живемо, та далі так житимемо, дякуючи ЗСУ...

Динамо, як бачите, центру не уникало (10 позиційок проти 14 флангами). Тож боягузи саме в Шахтарі, як би не ліпив з себе півника Валєра Бондар.

В Динамо інша біда - відсутність тями розіграти м’яч у фінальній третині. Шахтар не давав тиску на киян, тож масова частка їх передач до (або в) першої та останньої третини рівна (по 26%).

В Шахтаря, наприклад, теж 26% частки пасів до першої (або в першій) третини. Але у фінальній - 21%. Тобто гості частіше застрягали в центрі. Сюди додаємо проблему Динамо з доставкою з флангу до штрафного і маємо: лише 20 (!) дотиків до м’яча на обидва колективи. Жалюгідно!

В миті коли Динамо затискало Шахтар, то регулярно використовувало ширину. А там журба:

⁃ Вівчаренко виконав 1 точну передачу до штрафного та один навіс (за межі периметру), хоча при цьому повністю схавав грузина (виграв 9 з 10 дуелей у захисті та 5 з 7 за втрачений м’яч - топ перф)
⁃ Тимчик не виконав ЖОДНОЇ точної передач до штрафного та два точні навіси (один на інший фланг, іншого разу влучив в голову Заї)
⁃ багатьох вразив Беніто, своєю активністю, але в нього 2 точні передачі до штрафного та 1 точний навіс, тому усі його дригання ногами хоч і виглядали красиво, але були холостими

Отож, Динамо притискає -> Шахтар насичує штрафний та півколо тілами -> Динамо шукає ширину та залучає фулбеків -> фулбекам не стає тями розіграти м’яч або виконати передачу/навіс/простріл, бодай щось в периметр штрафного. Тож довелося брати відповідальність на себе капітану, хоч спробував те, на що не вистачало тями та сміливості іншим - 6 передач до штрафного (2 вдалі).

Якби Костя та Тимчик мали в своєму арсеналі більший набір інструментів, окрім катбеку (забігання під кат і пас від лицьової), то Динамо дійсно могло претендувати на більше. Але після Мороза/Костюка та Вернидуба/Скрипника обидва не надто обізнані з будь-якими структурними побудовами та алгоритмами: лише з одним «прийшов, подав, а далі я спитаю з тих, кого не було в зонах завершення».

Я вже років 6 намагаюся донести ІМС ідею придивитися до роботи Академії уважніше. ІМС ці 6 років стоїть стіною перед Іщенком, бо Миколенко, бо Забарний, бо Вітя. Цей матч продемонстрував увесь спектр проблем гравців із динамівської академії, де головна - відсутність належної всеохоплюючої підготовки. Усе впирається в голий талант, як тепер у Заї або Антона. Є певний природній скіл, який з ними вже декілька років, то він і далі буде, але без накачування їх голів алгоритмами - ніяк не обійтися. А вони (алгоритми) вже в обох цих світлих головах могли бути...

Нажаль, Бетмен втратив свого Робіна.

Мова про Буяльського, який без якісного залучення до дистрибуції (через Циганкова) перетворюється знову на Буяльського часів Хацкевича. За тепловою мапою його усереднена позиція десь на лінії...Сидорчука.

Віталій вперше від 22 вересня 2019 (!) року не мав жодного дотику до м’яча в штрафному, якщо виходив в УПЛ з перших хвилин (Ворскла, 5:0).