Мірча ЛУЧЕСКУ: "Я вважав, що це буде актом зради, якщо я піду з "Динамо"

– Попередній чемпіонат до мого приходу "Динамо" програло "Шахтарю" з різницею в 23 очки, а через рік ми виграли з випередженням у 11 очок. А ще ми виграли Кубок і Суперкубок. Після пандемії прийшла війна, футболу більше немає, це вже неможливо... Зараз надзвичайно важко.

– Я грав в Ужгороді і їхав потягом 13 годин. Потім поїхав до Львова, там ще 7-8 годин. Коли грав у єврокубках, щотижня їздив у Краків, Львів, Київ, Кишинів. Надзвичайно важко, але футболом треба жити, а не кидати. Це сентиментальна сторона людей, які не мають жодної провини.

– Тільки на трьох-чотирьох стадіонах. Я хотів здатися, але не можу! Всі іноземні тренери поїхали з України, але я не міг здатися. Я б теж ніколи не залишив Корвінула, тому що мав жахливий успіх, але пішов у збірну. Важка ситуація, але я не можу зрадити! Я вважав, що це буде актом зради, якщо я піду.

- З "Фенербахе". Я не можу виїхати з Києва, навіть якщо у мене дуже великі проблеми. З команди пішло 11 гравців, зараз у мене 5-6 дітей. Забарний поїхав в Англію, Циганков — в Іспанію, Вербич — в "Панатінаїкос", Кендзьора — в ПАОК… Поки не прийшла пандемія, київське "Динамо" вигравало багато матчів, було багато вболівальників, а зараз ми залишилися без цього.

– Натомість у "Шахтаря" був менеджер, який любив футбол більше, ніж гроші. Ахметов заробляв гроші, щоб мати для команди. Він був закоханий у цю команду з 6-7 років і ніколи не погоджувався брати команду з-за кордону чи з України.

— Останній раз два тижні тому. Він був засмучений, що я пішов у київське "Динамо", але ми професіонали. У "Динамо" мене просто попросили приїхати, обговорити, тому що вони переживали важкий період, і врешті-решт переконали мене підписати.

- Ха-ха-ха! Я очікував... Я не настільки заробляю, як світ собі уявляє. І гроші тут вже не проблема. Ось проблемою є стояти, адже це клуб та футбол в Україні. Я хотів би зробити те саме в Румунії, але це не вдалося...