Руслан РОТАНЬ: "Першим зателефонував Ребров, а не Павелко. Сказав би "ні" – був би поганим. Сказав би "так" – теж був би поганим"

Виконувач обов’язків головного тренера збірної України Руслан Ротань прокоментував своє рішення очолити команду на березневі матчі.

– Те, що відбувається з вами – не здається, що це лютий артхаус?

– Я оцінюю це трохи з іншого боку, мабуть. Я, скажемо, ставлюся до цього просто. Якщо мені довірили, то намагаюся бути відповідальним і довести справу до кінця. Віддам всі сили, якщо у мене вірять. Якби цього не було – ну сидів би на одному стільці. Я досить добре почувався з молодіжною збірною.

Коли було питання по клубній роботі, то погодили з Андрієм Павелком. Дякую йому, що він дозволив довести молодіжку до Євро. Сьогодні я практично повністю перемкнувся на клубну роботу.

– Ви кажете, що ви відповідальна людина. Жодна відповідальна людина не буде братися за те, що вона не може «вивезти». Не можу повірити, що ви не сумнівалися.

– Страждання були. А чому б ні? Коли тобі телефонує майбутній тренер і вірить в тебе. Тим паче, що я його дуже сильно поважаю. Як гравця і як тренера. Якщо він просить і каже «Я б хотів, щоб було так» – то чому б не протягти руку і не допомогти? Якщо він в мені бачить те, що він може далі продовжувати. Це ж навпаки класно, коли один напрям. У цьому немає нічого поганого.

Для мене це безсонні ночі. Десь треба більше аналітики, ну не висипаємося зараз. Потім будемо це згадувати як класний сон.

– Ви у своїх перших коментарях називаєте Реброва головним тренером збірної. Звідки така впевненість, що він ним стане?

– З ним йдуть перемовини. Вважаю, це єдина кандидатура сьогодні, яка здатна вивести збірну на новий якісний рівень.

– Хронологічно: вам першим зателефонував Ребров чи Павелко?

– Першим зателефонував Ребров, другий дзвінок у той день – від Павелка, третій – від Андрія Ярмоленка.

– Ваша перша реакція? Здогадувалися, про що буде розмова?

– Так, чув це. Але не міг повірити, що таке можливо. Потім вже коли почали спілкуватися, то я взяв час на роздуми. У голові прокрутив, оцінив. Ситуація така, що не можна відмовляти, коли тобі довіряють захищати честь країни. Не можна як мінімум казати «Ні». Розуміємо, яка ситуація в країні, йде війна.

Якщо глибоко подивитися, то не кожен тренер буде згоден зіграти матч з Англією. Потрібно було прийняти рішення. Сказав би «ні» – був би поганим. Сказав би «так» – теж був би поганим. Тому ситуація проста для мене. Така моя доля.

– Як думаєте, хто був ініціатором?

– Мабуть, Сергій Станіславович. Може, він бачить в мені якусь перспективу. Може, подобається, в який футбол грає молодіжна збірна. Знаю, що він за нами слідкує.