Шелві: "Було важко залишати "Ньюкасл", але я не можу сказати, що шкодую про своє рішення"

Англійський півзахисник Джонджо Шелві був незадоволений недостатньою ігровою практикою в Ньюкаслі в першій частині поточного сезону, через що під час січневого трансферного вікна здійснив перехід до Ноттінгем Форест.

30-річний виконавець пройшов швидку адаптацію в новому клубі, після чого дав розлогий коментар щодо його останніх виступів у складі "сорок" та перспектив у розташуванні "лісників".

"Я власне не дуже емоційна людина, але під час прощання з Ньюкаслом діти були трохи засмучені, а моя дівчина — плакала, коли я вийшов на поле востаннє в футболці цього клубу.

Не можна порівняти Ньюкасл сьогодення з тим, до якого я перейшов улітку 2016 року зі Суонсі. Надзвичайно багато відмінностей.

Минулого сезону, коли прийшли нові власники, вони дійсно почали докорінно змінювати клуб і вже залишили свій слід у його історії. Вони привели менеджера, і він був просто блискучим для мене особисто. Минулого сезону я провів чудову серію ігор, у нас нарешті з’явилось чудове відчуття перемоги, і Гау дійсно став тим, хто повернув його до клубу. Зараз я можу лише побажати команді успіху.

Я пам’ятаю, як дивився новини щодо придбання клубу інвесторами зі Саудівської Аравії по телевізору. Центр міста в той день неначе розірвало — він був ущент забитий людьми. Неможливо було навіть заїхати в межі міста, і впродовж десь тижня після цього всі просто кипіли від емоцій. Після такого, звісно, було важко залишати клуб, але я не можу сказати, що шкодую про своє рішення.

Я радий тому, який розвиток отримав клуб. Сподіваюся, вони виграють у фіналі Кубку ліги і потраплять до єврокубків на наступний рік.

Проте наразі мої думки вже з Ноттінгем Форест. Звісно, у день кубкового фіналу ми граємо з Вест Гемом у суботу на виїзді, тому це дуже добре підходить для того, щоб відвідати Вемблі.

Днями я десь читав, що я все одно отримаю медаль, якщо Ньюкасл виграє. Буде приємно піти й подивитись на команду, проте я вже більше чекаю, коли зіграю проти них у березні.

У мене є медаль за Кубок із часів виступів за Ліверпуль, однак мій брат, мабуть, продав його на eBay. Цього року я брав участь у змаганнях лише один раз, але все одно буду рахувати, що доклав зусиль для перемоги команди.

Спочатку Гау мені сказав, що не може мене відпустити, а потім я якось переконав його це зробити. Він сказав, що буде стояти до останнього на своїй думці, але зрештою сповістив, що відпустить мене, лише якщо вони зможуть знайти заміну.

Я сказав, що мені потрібно піти, щоб почати кар’єру заново й сказати останнє слово в футболі. Наступного дня він підкликав мене, ми трохи побалакали, і він виконав моє бажання. Едді сказав, що не стане на заваді моєму щастю.

Я бачу в Едді багато тих якостей, що я також знаходжу в Стіва Купера. У них обох добре виходить ладнати з командами. Якось я приїхав до Ньюкаслу з татом повечеряти, а Джек Колбек саме сидів у закладі. Мій тато тоді сказав, що ми завжди чіпляємось один до одного. У нас дійсно були певні суперечки. Але я тоді сказав, що він робить цю ситуацію тільки більш незручною для нас обох. Ми почали сміятись, а згодом якось налагодили стосунки на полі та поза ним.

Я вже давно граю в Прем’єр-лізі. Мені навіть хтось сказав на тренуванні, що я тут уже задовго. Кажуть, що мені 30, але я виглядаю десь на 40. Ну то нічого. Я завжди буду поруч, якщо комусь потрібна буде порада. Я не дуже комунікабельний на полі — я намагаюся подавати приклад", — заявив англійський виконавець.