Блогер: "У "Динамо" дійсно величезна прірва між лідерами та рештою"

Ще раз: мова про участь в безперервних триманнях м’яча, що завершувалися ударом. Трохи вище пробував розлого пояснити. Як забули, то просто рахуйте собі так: чим більша цифра, тим частіше гравець приймав участь в побудові ударних комбінацій.

1. Віктор Циганков - 121

2. Сергій Сидорчук - 120

3. Віталій Буяльський - 113

4. Ілля Забарний - 80

5. Денис Гармаш - 59

6. Володимир Шепелєв - 52

7. Олександр Караваєв - 51

8. Владислав Ванат - 50

9. Денис Попов - 49

10. Олександр Сирота - 49

11. Владислав Кабаєв - 48 (+8 у складі Зорі)

12. Костянтин Вівчаренко - 47

13. Джастін Лонвейк - 41

14. Владислав Дубінчак - 41

15. Томаш Кендзьора - 29

В принципі проблему вже помітно. В Динамо відбувалася просто скажена ротація, величезна купа гравців зіграла приблизно однаковий час. Велика кількість хвилин була лише в чотирьох, але двоє з них вже команду залишили. Ще один травмований (Буяльський), тож лишився Сидорчук. От тому команда і грає зараз закиданнями за спини: зникли два гравці, які за рахунок інтелекту зберігали м’яч та трансформували володіння у моменти.

Що найцікавіше можна відзначити? Величезний потенціал Дубінчака, що був в минулому сезоні дотичний до створення 116 ударів Дніпра-1. Восени він ділив час з Вівчаренком та навіть Караваєвим. Тут позиція закрита не декілька сезонів. Залишилося лівого вінгера обрати та створити з них тріо з Лонвейком. Згадайте вчорашній гол Супряги, точніше хімію на фланзі:

⁃ Лонвейк в широкій позиції

⁃ зміщення Дубінчака в напівфланг

⁃ ривок Назара на ближню штангу в момент катбеку від лицьової на Супрягу

Майже хрестоматійний приклад того, коли ЛЗ, ЛЦП та ЛВ - це не лебідь, рак і щука. Бо поки Кабаєв ніяк не зрозуміє, що має робити на полі гравець його амплуа в такій команді, як Динамо. Без м’яча проблем немає, немає претензій і до мотивації. Але в умовного Гармаша лише на 20 хвилин більше, а допоміг створити додаткові 11 ударів.

Часто доводиться цієї зими говорити про зіграність. В Динамо дійсно величезна прірва між лідерами та рештою. Був Сидорчук в початку більшості ланцюжків та були Циганков з Буєю, інші якось епізодично вбудовувалися. Тепер бум, і хз, хто візьме на себе такі обсяги, бо ніхто зроду на них не сидів.

Тут навіть трансфер Забарного відкривав додаткові ресурси, бо Сирота та Попов приймали участь у більшій кількості ударних безперервних послідовностей. Але увесь цей ймовірний буст від двох пасуючих ЦЗ з’їдає дефіцит інтелекту в передній лінії. Зараз ми практично не бачимо комбінацій, лише прості закидання та передачі навмання без тонкого прорахунку, усе лише на м’язах. Команда тренується вже 2-3 тижні, але до вирішення цієї задачі досі не приступала. Усі чекають відновлення Буяльського, чекатимемо і ми.

Єдина дійсно крута історія: команда майже в кожному матчі створює моменти або внаслідок пресингу, або після відбирань на чужій половині. На це розуму і сил стає, тож про якусь приреченість я б не говорив. На рівні УПЛ повно захисників та кіперів бідось, що ходять під себе від тиску. Тож якщо Динамо не здатне створити удар своїми зусиллями від власних воріт, то хай шукають чужі помилки біля інших. А чому ні? Теж варіант.