Мирон МАРКЕВИЧ: "Час від часу відвідую онуків в Іспанії, але завжди повертаюся в Україну - я тут потрібен"

Український тренер Мирон Маркевич розповів, як допомагає армії.

- Я живу у Львові. Світла немає, вимикають досить часто, води немає. У нас є свої проблеми, але це не так вже й погано. У важчій ситуації перебувають люди на сході.

- Часто бракує електрики?

- Вимикають на три-чотири години або на ніч. Проте ми це добре розуміємо. Така ситуація.

- Чи переживали ви небезпечні моменти на цій війні?

- Повз мій будинок пролітало п’ять ракет. Бачив, як вони летіли. Одна впала за три кілометри від мого будинку.

- Було страшно?

- Можливо, я не так сильно боявся, але це було неприємне видовище. Але на сході люди відчувають це щодня. Це справжня війна. І дев’ять років я працював у Харкові, два роки – у Дніпрі, два – у Запоріжжі, 15 років провів на сході України.

- Мабуть, залишили там багато друзів.

- Звичайно, коли почалася війна, до мене переїхало 20 харків’ян.

- Як ви їх розмістили?

- Хтось залишився зі мною, хтось зі старшим сином, хтось зі зведеною сестрою, ми всіх прийняли. Вони прожили у нас більше пів року. Але й поляки приймали біженців. І якщо у мене буде можливість, хочу подякувати їм за це.

- Чи думали ви виїхати з України? У вашому віці це можна зробити законно.

- Мої онуки живуть в Іспанії, час від часу їх відвідую. Але потім завжди повертаюся, тому що я тут потрібен. Купуємо зброю для армії. Хлопці дзвонять, розповідають, що їм потрібно, я купую.

- Яку зброю ви купуєте?

- Безпілотники, термобаричну зброю, все, що вони попросять. Я вкладаю гроші, а хтось це організовує. Тепер вони попросили пару автомобілів. Допомагаю армії з 2014 року. Почав, коли працював у Дніпрі. Допомагали всі гравці цього клубу. Тепер допомагаю разом з сім’єю. Мої сини також беруть участь. Старший син працює в Польщі (Остап Маркевич – тренер друголігової «Радуні Стежиці» – прим.), другий – зі мною в селі, - сказав Маркевич.