"На Петракова чекає гідний результат в Лізі націй": український воротар – про призначення тренера у Вірменії

Олександр Петраков недовго перебував без роботи після закінчення контракту зі збірною України. 14 січня Вірменія офіційно оголосила про його призначення головним тренером національної команди.

Редактор «Українського футболу» розпитав багаторічного воротаря Шахтаря, а нині нашого легіонера Євгена Гриценка, з якими труднощами зіштовхнеться Петраков у Вірменії та на що він зможе розраховувати на чолі нової команди.

– Так, тому що я дізнався тільки що, від вас. До цього були лише розмови. Як мінімум, буде дуже цікаво за ним спостерігати.

– Поки що, ні. Новина досить свіжа, напевно, вони самі ще не в курсі.

– На останній збір нікого з Вану не викликали. Раніше викликались хлопці.

– Я би точно назвав нападника Едгара Мовсесяна. Але все залежить від того, які позиції у Вірменії треба підсилювати. Скажу чесно, я не слідкую за цією командою. Тим паче, я в команді лише місяць і ще не дуже познайомився з вірменським футболом.

– До УПЛ та збірної України Вірменії ще дуже далеко. Що стосується конкретно Петракова, то все залежить від того, як вони домовились із Федерацією.

– У Вірменії є декілька команд, у яких інфраструктура на високому рівні. Перш за все, це Пюнік, який грав цього сезону у єврокубках. Також є команда ЦСКА, яка є базовою для молодіжної збірної Вірменії. Думаю, Петракову потрібно звернути увагу на цю команду. Там грають молоді хлопці, за якими слідкують всі тренери збірних. Хоча ця команда виступає не кращим чином, але їй можна зробити скидку, адже там грають хлопці, яким 20–22 роки.

– Ніяких проблем з адаптацією в мене не було. Але є один нюанс. Коли з вірменами починаєш говорити на російській, то вони трохи напружуються. У них зараз дуже великий наплив росіян, які втікають від мобілізації, і вірмени їм не дуже раді. Вони недолюблюють росіян, це прямо відчувається, дивляться на них з під лоба.

Але коли я кажу їм, що я українець, то вони відразу міняються в обличчі і з'являється довіра. Навіть кликали в гості декілька разів. Вірмени – дуже гостинні люди, постійно хочуть нагодувати (сміється, – прим. А.П.).

– Насправді, це дуже спірний момент. Тут багато росіян, сам з цим стикаюсь, і це дуже неприємно. Але не можна сказати, що у вірменів є чітка позиція – за Україну чи за росію. Здебільшого, вона у них змішана та залежить від того, наскільки їм це вигідно.

– Ви знаєте, далеко не всі. Декілька разів хлопці задавали мені питання. Я відразу сказав: «Давайте так. Я не буду вам нічого доводити. Якщо я вам відповідаю, то не треба зі мною сперечатись. Я знаю, що в моїй країні йде війна, яку розв'язала росія. Там зараз живуть мої родичі, друзі, колишні одноклубники. Тому не треба нав'язувати мені іншу думку».

А так підходять, цікавляться, всі переживають. Тим паче їм це знайоме, у них вже давно йде конфлікт у Нагорному Карабаху. Тому всередині країни таке напружене відношення до росіян.

– В цілому збірна Вірменії віддалено схожа на українську, але набагато слабша, чому свідчення ‒ дві наші впевнені перемоги у Лізі націй (3:0 та 5:0). Я бачив вірменів тільки у цих матчах. Але у них також є гравці, які можуть давати результат. А з тренером, який звик давати результат, цей симбіоз може вистрілити. Буде дуже цікаво слідкувати за роботою Петракова у Вірменії.

– Ви знаєте, у Вірменії сьогодні так, а завтра по іншому. Мінливість – це їхня характерна риса. Тому я не здивований, що із Капарросом так вийшло.

– Думаю, так. Тому побажаю йому, щоб він був дуже обережним та уважним.

– Я вважаю, що вірмени можуть показати непоганий результат в Лізі націй, навіть, поборотись на перше місце та підвищення у дивізіоні. Там на Петракова чекає достойний результат. А от у відборі на Євро-2024 вірмени навряд чи зможуть на щось розраховувати.