Блогер: "От всі кажуть "Попов те, Забарний се", але чи є для них здорова альтернатива саме для пасової гри?"

Остання частина циклу. Розглянемо нашу вибірку у вимірі інтенсивності пасової роботи, штурму фінальної третини та точності передачі вперед загалом.

Логічно і очевидно, що тут серед лідерів гравці Шахтаря, Динамо та Дніпра-1. Вимоги пасової гри в цих командах помітно відрізняються від бий-біжи, що сповідує більшість УПЛ. Тут хіба Інгулець з решти вирізняється (Ковальов та Ченбай), що має захисників з високою точністю пасів вперед.

Звідси і ризики при переході. От усі кажуть «Попов те, Забарний се», але чи є для них здорова альтернатива саме для пасової гри? Динамо в УПЛ практично не захищається, більшість матчу атакуючи, тому на ПЕРШИЙ план виходять не захисні навички, а плеймейкінг та просування. То де Динамо шукати підсилення на цю позицію в УПЛ, якщо не самим виховувати захисників? На Боля з Балабою за рік-два колгоспи злетяться, мов бджоли на мед.

Попов разом з Кривцовим дещо здають в точності на фоні своїх конкурентів. Бондар має найвищу точність в УПЛ серед ЦЗ загалом. І Сирота теж акуратніший за Попова.

Заслуговують згадки Сваток та особливо Сарапій. Останній як бачите майже не атакує фінальну третину, йому пощастило з наявністю Бабенка, що робить це за нього. Тож загальний захват та включення його до якихось збірних, то більш емоційна історія:

- слабкий в просуванні

- не надто переконливий в повітрі

- невідомо, що з ним стане за більш високого навантаження в захисті, бо поки він за обсягами «курортник»

Гол у ворота Динамо, то замало, щоб через це називати «відкриттям». Загалом рівний набір характеристик з рандомним гравцем, що мігрує з опорної зони в центр захисту. Якщо це реальний кандидат до збірної, був в розширених списках, то для вітчизняного футболу це вже не дзвіночок, а колокол.

Коли мова йшла виключно про обсяги оборонної роботи, то Микита Безуглий завжди був серед лідерів. Щойно переключилися на пасову гру, то одразу виникли питання. Потенційно він міг би грати в команді, що бореться за місце в єврокубках та грає з м’ячем частіше. Але як він впорається із збільшенням обсягу просування за таких умов - загадка.

Є й інші випадки. Наприклад, Батагов, що пристойно «для УПЛ» грає в пас, але на решту позиційних/захисних аспектів чимало нарікань.

В усій Лізі досить обмежена кількість гравців, що здатні поєднувати в собі якісні навички гри в захисті та в просуванні. Грати в пас хоч якось вчить своїх вихованців не більше 5 клубів. Для решти пасові навички ЦЗ ролі не відіграють, для них більш потрібні міцні хлопці, щоб штовхатися на стандартах.

УПЛ потрібні «свої Брайтони», що при достатньому, але все одно обмеженому ресурсі, будуть відходити від колгоспного бий-біжи.

Ніколи не був фанатом Ротаня та ніколи вже не стану, але реально цікаво подивитися, що він робитиме. Бондаренко/Бабогло ідеально підходили до парадигми 55% володіння. Можливо тепер потрібно налаштовуватися на 65% проти слабших. Один Рибалка за всіх не вивезе, бо Дришлюк не плеймейкер (має інші чесноти). Буде цікаво послідкувати.

Як загальний висновок - побажання. Очищена від бандитів УАФ має створювати можливості не для торгівлі дипломами, а стати інституцією, що курує навчання молодих тренерів.

Зараз нікуди не подітися від факту, що проти Динамо та Шахтаря гратимуть автобуси в найближчі роки. Але потрібно щось робити, щоб одразу два автобуси не гралися у матчах 10 та 12 команди. Щоб хоча б хтось з них мав уявлення про гру першим номером. Дивитися в таких матчах теніс вже відверто набридає.