Блогер:

Блогер: "Гармаш - не крейсер "масква", його потопити неможливо. Навіть в незрозумілій формі, він все одно опиняється в потрібних місцях в потрібний час"

Блогер Михайло Смоловий у своєму Телеграмі поділився черговим аналізом виступів гравців "Динамо" у першому колі УПЛ:

Лідери Динамо в УПЛ

xGBuildUp/90 (частина 2)

Продовжуємо

9️. Володимир Шепелєв - 0.44/90

806 хвилин

Як бачимо, то вклад Володимира досить пристойний. Якщо хтось очікує на лідерство гравця ротації в команді після травми одного з лідерів, то це проблеми того, хто очікує. З функцією «доїхати до СТО» Шепелєв на рівні УПЛ впорався. Забив би в порожній кут, можливо, став ще й героєм. Правда, цей епізод має небагато спільного з головною функцією.

8. Томаш Кендзьора - 0.46/90

500 хвилин

Циганик не один рік старанно знищував репутацію поляка, а чи помилявся він суттєво більше за партнерів? Не факт. Просто після трансферу Кадара була потрібна нова жертва. Зі своїми треба бути обачнішим, бо раптом колись тренерами стануть та будуть джерелом інсайдів. А що легіонер?

П - планування!

7. Джастін Лонвейк - 0.46/90

527 хвилин

От чи сильно Джастін випередив Шепелєва з яким конкурував за ЛЦП? Та якось і не дуже. Якщо ми вважаємо Лонні хорошим гравцям з якісною підготовкою за плечима, то може й Шепелєв не настільки жахливий для УПЛ, як ми чуємо від журналістів, у виконанні безпосередніх обов’язків?

Інша справа, що на фоні Кабаєва Лонвейк виглядає Філом Фоденом мінімум.

6️. Олександр Караваєв - 0.46/90

754 хвилини

Олександр ніколи не був моїм фаворитом, але повагу заслужив своєю працьовитістю. Скільки часу на це пішло, то питання другого чи третього порядку. Головне факт: трансформація з футболіста, який грав усе життя бий-біжи до більш складних кейсів позиційного нападу, де є тривалі розіграші м’яча. В Кабаєва певно стільки часу не буде, бо не універсал: максимум збори та друга половина сезону.

5️. Денис Попов - 0.50/90

657 хвилин

Ось можливо й вигода більш агресивного просування м’яча Поповим. Він менш акуратний за обох головних партнерів, але схоже це себе виправдовує.

4️. Віктор Циганков - 0.52/90

1208 хвилин

Віктор не лише дуже важливий гравець, який завершує атаки Динамо. Віктор неймовірно корисний і на попередніх «до ударних фазах». Треба вже зараз розуміти, що умовний Кабаєв, нехай і додасть в завершенні, не перекриє прогалину в плеймейкінгу...

Динамо мало буде отримати бігунка. Динамо потрібен еквівалентний Віктору «мозковий центр»/«центр прийняття рішень».

Колись Вікентій мав тотожні здібності на рівні U19/U21, сподіваюсь півроку в Олександрії не сидітиме без діла. Бо і Гіо, і Лєднєв, як виявилося, то трохи не туди за типажем, щоб ламати автобуси від гри до гри не ударами з центру поля, а пасами.

3️. Олександр Сирота - 0.54/90

757 хвилин

Мене часто запитували стосовно Сироти: чому я так часто його згадую при наявності більш попсових для ЗМІ Забарного та Попова? Ось це третє місце одна з розгадок: він досить якісний гравець для команди, яка володіє м’ячем.

Що до помилок, а вони є, то на цьому відрізку історії їх уникнути не вдалося нікому, щоб лише на помилках Олександра зациклюватися.

2️. Денис Гармаш - 0.55/90

659 хвилин

Денис не крейсер «масква», його потопити неможливо. Навіть в незрозумілій формі, геть розбалансованим за будь-якими орієнтирами та позиціями, він все одно опиняється в потрібних місцях в потрібний час. Досвід.

На моє глибоке переконання Гармаша слід тримати подалі від власної половини та центру поля, бо лише у фінальній третині він перетворюється в того, ким його природа і створила. Щось по типу Буяльського.

1️. Сергій Сидорчук - 0.56/90

1245 хвилин

Ну, хіба Бєсєдін зараз ловить більше ненависті, ніж капітан. Виною тому не надто очевидні позиційні помилки Сергія, які трапляються час від часу. Вітчизняна журналістика живе або ще радянськими кліше або вже сучасним відвертим невіглаством та поверховістю.

Відзначу лише шлях гравця від Запоріжжя, де про височенні відсотки володіння мова не йшла ніколи, до нинішнього впливу на пасову гру Динамо.

Часто, коли люди бачать Сидорчука на верхівках чартів, то іронізують: ой, не знаю чи радіти, чи плакати? Тож вітчизняні ЗМІ працюють заповзято і старанно, молодці!

Я ж привітаю людину, що попри купу перешкод продовжувала (як могла), а головне абсолютно чесно, намагається (як може) вдосконалюватися.

Хто в нинішній УПЛ (після травми Шапаренка) є одночасним втіленням величезних обсягів пасової роботи та гри без м’яча не менш величезних обсягів? Отож...