Навіщо Москві перемовини та гарантії безпеки

Журналіст Сергій Климовський у своєму Facebook розповів навіщо Москві перемовини та гарантії безпеки.

"Військово-політична ситуація наразі має низку паралелей із ситуацією листопада 2014 р., коли РФ розірвала перше мінське перемир'я і розпочала наступ для захоплення Дебальцевого, яке досягло апогею в січні-лютому 2015 р. і закінчилося другим мінським перемир'ям.

Після укладання 5 вересня першого мінського перемир'я Кремль остаточно зрозумів: адміністрація Обами не надасть Україні військової допомоги, незважаючи на зобов'язання США щодо Будапештського меморандуму. Великобританія теж не надасть, навіть якщо дуже захоче, оскільки вона є членом ЄС і несамостійна у прийнятті таких рішень. Євросоюз, де великі армії мають лише Німеччина, Італія, Польща та Франція, такого дозволу їй не дасть, посилаючись на те, що він під Будапештським меморандумом не підписувався. Сам ЄС нічого такого не зробить без узгодження зі США, а Обама його давати не збирається. Чи не має наміру чи то через враження від загрози Москви застосувати в цьому випадку ядерну зброю, про що розповідав теледиктор Кисельов, чи то з якихось інших причин чи їхньої сукупності. Можливо, через свою віру в політику "Перезавантаження" відносин із РФ чи ще у щось. Чи мало у що міг вірити Обама. Тепер це вже факт історії, який колись отримає своє пояснення, якщо не від Обами, то від інших офіційних осіб та істориків.

Другий висновок, який зробили тоді в Кремлі – німецька ХДС/СС, Соцпартія Франції та загалом європейський політикум готовий йти на суттєві поступки за рахунок України та примушувати її до цього, аби зупинити агресію РФ та заморозити військові дії. Чи не безмежно, але готовий. У Кремлі зрозуміли: захоплювати Маріуполь і рубати "коридор" у Крим не можна, бо це буде верх нахабства, але можна умовно залишити собі ту частину Донецької та Луганської областей, які не могла повернути українська армія через явну перевагу армії РФ.

Третій висновок, зроблений у Кремлі, – сильно нахабніти та відчувати терпіння Заходу теж не варто і треба вчасно зупинитися. НАТО не скористалося російським вторгненням ні до Грузії, ні до України, щоб повоювати з РФ, при тому, що Москва сама "накотила м'яч" йому.

Але це не означало, що терпіння людей Заходу безмежне, деякі "червоні лінії" таки краще не переходити, а якщо переходити, то поступово. Наприклад, не визнавати "ДНР" із "ЛНР".

У Кремлі знали, що НАТО до війни не готове. У Кремлі також знали, що і РФ не готова не лише до війни з НАТО, але й до війни з Україною, у якої не було армії, був статус нейтральної та позаблокової країни, і моральна сила у вигляді привабливості Революції Гідності, що відбулася через рік після " стояння" на Болотній та через два роки після початку Арабської весни. Тісні особисті зв'язки українців та росіян ще більше напружували сукупний Кремль, мантрою якого стало "Ми Майдану на росії не допустимо, краще хай буде війна".

Але Кремль був впевненості у росіян. Тому, коли стало зрозуміло, що воювати лише диверсантами, спецназом та ідейними імерцями вже не можна, то брати Дебальцеве він відправив бурятів і росіян із Зауралля та різних глибин, але не з прикордонних з Україною областей. Ті ніколи українців не бачили і їм було байдуже, кого і за що вбивати. Ця невпевненість Кремля у прикордонних та центральних російських частково зберігалася навіть до вторгнення 24 лютого. Вона одна з причин, через яку до осені в окупаційній армії РФ був непропорційно високий відсоток військових та мобілізованих з Далекого Сходу та Зауралля. Підкорювати Україну пригнали навіть морську піхоту із Тихого океану.

У Кремлі даремно боялися на початку 2022 р. антивоєнних протестів та масових відмов воювати у ситуації, коли вторгнення вже не прикривали як у 2014 р. брехнею "Військ РФ в Україні немає". Там явно недооцінювали глибину моральної деградації населення РФ за вісім років. Обурення війною та викликані ним протести були менш тривалими та масовими, ніж у 2014 р., незважаючи на всю очевидність агресії. Близько 80% населення РФ її схвалили та підтримали. У росіян прокинувся на весь зріст кровожерний звір, про який нічого немає у хрестоматійних Пушкіна, Толстого і Достоєвського, копирсалися в "загадковій російській душі".

Деградували навіть антипутінськи налаштовані росіяни, які давно живуть поза РФ. Вони стали підміняти слова "російський" і "рашист" словами "орки" та "кафіри". Еквівалентом окупантам, взятим із мови ісламу, у мові марксистів є слово ревізіоністи. Певне, на думку таких сором'язливих росіян, йде війна двох гілок іслам через те, що у Москві деякі ревізіоністи спотворили вчення Мухаммеда.

Протести, викликані вересневої мобілізацією, зводяться немає відмови убивати людей, яких у Росії довго й нудно називали " братами " , а до обурення тим, що погано вчать їх вбивати і погано забезпечують теплим одягом та іншим, необхідним цього.

Ті західні аналітики, які переконують Україну не стріляти у відповідь по території РФ, щоб не викликати там душевний підйом та "народну війну", явно мислять позаземними категоріями. Народна імперіалістична війна до йде десятий місяць повним ходом. Росіяни слухняно і масово йдуть на неї і роблять все, що накажуть, а ентузіазм на війні, де вбивають з великих відстаней, не потрібний. Це не в штикові атаки ходити.

Тож тепер Кремль у своїх холопах упевнений, і ситуація схожа на зиму 2014-2015 рр., але є кардинальні відмінності.

Кремль готує зимовий наступ для розширення "коридору" в Крим до Запоріжжя, хоче зупинитися на цьому та розпочати переговори про перемир'я, як у Мінську у лютому 2015 р., коли Порошенко та путін виходили з телефонами, щоб дізнатися про ситуацію в Дебальцевому. Але він готовий відмовитися від наступу, якщо з ним підпишуть перемир'я на зразок Мінська-2 і зараз. За це Кремль готовий вивести свої війська із Запорізької АЕС та з півночі Луганської області. Однак підписувати з нею таку угоду ніхто не збирається, і 5 грудня відомство лаврова скривджено заявило, що вона жодних переговорів з Україною про створення зони безпеки навколо Енергодару не веде. Тобто переговори в Абу-Дабі про аміак та обмін полоненими йдуть, але Кремль не хоче, щоб холопи про це знали.

Якщо Україна та світова спільнота офіційно подарують РФ захоплений нею Крим, а "коридору" до нього присвоять статус спірної території, то в Кремлі з полегшенням зітхнуть і заявлять, що всі цілі "спеціальної військової операції" досягнуто. На радощах погодяться навіть на виплату якоїсь репарації, але назвуть це жестом братньої допомоги братньому народу, який постраждав від окупантів. Навіть показово покарають пару вояк за зґвалтування, як колись зробили з одним офіцером, який "утихомирював" Чечню. У збоченні смислів слів російські великі майстри.

Балаканина лаврова та інших кремлівців про "гарантії безпеки для РФ" у перекладі з їхньої мови на людську – це вимога, щоб Україна відмовилася від думки повернути Крим та інші території, захоплені РФ, а США та ЄС дали письмові гарантії, що ніколи не допомагатимуть їй у цьому. Гарантії безпеки російською – це вимога, щоб у РФ не відбирали награбоване та не судили. Лавров та інші кремлівці намагаються виторгувати у Байдена таку ж амністію за всі свої злочини, яку Сталін у Ялті виторгував у Рузвельта, який змусив підписатися під нею та Черчілля. Нею Сталін отримав нові території і сів на лаву підсудних у Нюрнберзі.

Однак кремлівці самі все менше вірять у те, що зможуть отримати амністію та нові території. Тому починають сповзати з хамського тону ультиматумів 17 грудня 2021 р. на кшталт дипломатичної мови. Тому три основні причини.

У Кремлі не особливо вірять, що зимовий наступ армії РФ буде таким же вдалим для неї, як узимку 2014-2015 років. Друга, в Кремлі розуміють, що РФ програє війну НАТО і особливо цієї зими, якщо її нарешті почне. Тому і з'явився наратив, що Україна втягує НАТО у війну. РПЦ взагалі має зарахувати Байдена до лику своїх святих за те, що він зам'яв інцидент із падінням російської ракети в Польщі.

Третя причина в Кремлі не впевнені, що зможуть довго витримати економічну війну на виснаження, яка 5 грудня із введенням ембарго на нафту з РФ вступила в небезпечну для неї фазу. Балаканина російських експертів усіх політичних забарвлень про те, що США та інші країни зробили безліч помилок і ембарго працювати не буде, а РФ і так продає нафту нижче 60 доларів, прямий показник, наскільки постріл потрапив у ціль. Усвідомлення, що газова війна теж програно, дедалі більше проникає в голови кремлівців, і вони панічно почали вимагати гарантій від України, що вона не перерве ті тонкі струмки нафти та газу, які ще течуть із РФ до ЄС.

Після "проектів століття" з газом і нафтою в обхід України, які бравурно звучали з Москви ще в 2021 р., її чіпляння за ці струмки виглядає безглуздо і смішно.

Якось у Кремля все складається не так чудово, як узимку 2014/15. До того ж, подібності багато, і при тому, що в Чорному морі щось давно не тонули російські кораблі.

Все це досить очевидні речі. Але в Кремлі вирішили ще раз зробити страшні очі та блефонуть, може, з цього щось вийде, і амністію з територіями дадуть. Для цього Пригожин надіслав до Європарламенту кувалду у чохлі для музичних інструментів, а агенти ФСБ надіслали 17 кривавих та вибухових листів до посольств України в країнах ЄС. Після погроз утопити Великобританію і зробити з Вашингтона радіоактивний попіл це виглядає як примітив глухої банди.

Байден, Макрон та Шольц 1 та 2 грудня відреагували на потуги Кремля трохи інакше, ніж Обама, Олланд та Меркель узимку 2014-2015 рр. Всі троє чудово розуміють, що тепер перемир'я набагато більше потрібне РФ, ніж їм та Україні, як було вісім років тому. Усі троє заявили, що готові до переговорів та обговорення амністії для РФ, але та має спочатку повернути Україні всі відібрані території. Інакше переговорів про амністію не буде, і нехай Москва скаже: "Спасибі", що США поки що офіційно не вимагають повернути їм чи Канаді острів Врангеля, захоплений нею в 1924 р.

Тему повернення острова Врангеля, на якому жоден Врангель ніколи не бував, на початку листопада порушив "Уолл-стріт журнал". Цей великий, але безлюдний арктичний острів фактично не потрібен ні США, ні Канаді, ні Москві. Після розпуску СРСР із Врангеля втекли не лише росіяни, а й заселені ними туди чукчі. Залишився лише один шаман, який там і помер від старості та нудьги.

Російські військові повернулися на нього лише у серпні 2014 р. і вже у 2015 р. прославилися на весь світ, згодувавши прирученій ведмедиці петарду, через що та померла в муках. Після цього білі ведмеді та тюлені на референдумі звернулися до Обами з проханням повернути їх та острів під юрисдикцію США. Але він був людиною нерішучою і тепер цю тему підняв "Уолл-стріт журнал". Реакція Білого дому поки що нульова, але в Кремлі одразу відреагували – зняли з українського фронту кілька важких бомбардувальників та перекинули ближче до Аляски. У Пентагоні не без почуття задоволення зазначили, що кількість вторгнень військових літаків РФ у повітряний простір США у листопаді помітно зросла. Японці зі свого боку констатували, що росіяни в листопаді завели та встановили на острові Парамушир із Курильської гряди ракетні комплекси "Бастіон". Рік тому вони затягли "Бастіони" також на острови Матуа, Ітуруп та Кунашир.

Ситуація явно складається для Москви не зовсім так, як узимку 2014-2015 рр., і в неї ще вклинився Ердоган, якого з 1 грудня Москва та Вашингтон умовляють не розпочинати антитерористичну операцію у Сирії. Москва навіть обіцяє влаштувати йому зустріч із Асадом у Сочі, аби він нічого не починав. Але Ердоган непохитний, і користуючись його непохитністю, глава МЗС Азербайджану Джейхун Байрамов 5 грудня відвідав Москву з простим питанням: коли російські солдати покинуть територію його країни. Напередодні в Азербайджані пройшли спільні навчання його та турецької армії у присутності міністрів оборони обох країн. Все дуже серйозно та цікаво, і незабаром на стіл переговорів з РФ викладуть свої козирі Франція та Молдова.

Намічається велика і сувора розмова з Москвою, і місія ОБСЄ в ній також братиме участь, але не як у 2014 та 2015 роках. Власне, ОБСЄ в нього вже повноважно вступило, направивши 3 грудня вимогу до РФ вивести свої війська з України, інакше переговорів про амністію їй не буде. Під ним стоять підписи всіх країн НАТО, а також запрошених до альянсу Фінляндії та Швеції. Лавров може вважати це послання ще однією письмовою відповіддю НАТО на два свої минулорічні грудневі ультиматуми НАТО та США. Рік тому росіяни кошмарили весь світ, тепер увесь світ починає кошмарити їх".