"Скільки вже возяться з Антюхом? Рік? А тут роботи не менше...". Блогер - про потенційного новачка "Динамо" Владислава Кабаєва

- Владислав Кабаєв, 26 років

Поки був в залі, то один з численних лисих пройдисвітів створив новину, що наче в Україні діду приглянувся на позицію лівого вінгера Кабаєв. Типу дотягує до нашого рівня чи якось так. Після цього прилетіло 4 питання: «що скажеш?».

Не знаю чого тут більше: бажання одіозного Вадюшки отримати підйомні з клієнта чи бажання лисого пройдисвіта якось збільшити хронологію передачі, але Владислав не схожий на героя нашого роману.

Перше: лише 27.6% загального ігрового часу в УПЛ Кабаєв взагалі грав на позиції лівого вінгера (2523 хвилини з 9139).

Друге: три останні сезони в Зорі він грав під керівництвом Скрипника, який полюбляв використовувати даймонд (або ромб по нашому) в центрі поля без яскравовиражених вінгерів. За фланги відповідали фулбеки, а сам Кабаєв встиг пограти і форварда, і на усіх позиціях у ромбі окрім нижньої грані.

У якості нападника (одного з двох) в сезоні 2019/2020 встановив власний рекорд результативності: 7 голів з 11, що забив за УСЮ кар’єру в УПЛ. У 32 матчах УПЛ (27 в старті) за два сезони після того «досягнення» забив аж...1 гол з 44 ударів (4 асисти з 32 пасів під удар)!

Чи є щось хороше за що можна чіплятися? Є. Владислав непоганий (а за критеріями УПЛ навіть хороший) дриблер, має по кар’єрі в УПЛ 3.28/90 вдалих обведень. Але і тут не все так просто:

- як нападник (19/20) - 2.43/90

- сезон 20/21 нижче за позицією - 3.9/90

- сезон 21/22 нижче за позицією - 4.45/90

Чому акцентую на «як нападник»? Вінгер в Динамо практично не має простору попереду, бо кияни грають з 60%+ володіння.

Атаки розганяють фулбеки та Шапаренко з Сидорчуком. Вінгер отримує передачу в умовах обмеженого простору, а тут, як ми бачимо статистично, Владислав суттєво слабший за себе самого, коли перед ним вільний простір.

Динамо в УПЛ майже не контратакує, тому нагод скористатися своїми чеснотами Кабаєв матиме значно менше.

Ця теза знаходить своє відображення і в дистанції просування м’яча на 1 втрату:

- сезон 2019/2020 (як нападник) - 10.12 метрів

- сезон 2020/2021 - 17.7 метрів

- сезон 2021/2022 - 22.5 метрів

Інший солідний аргумент ЗА: Скрипник привчив Кабаєва до високої інтенсивності гри БЕЗ м’яча. Тут жодних зауважень, адже Зоря Скрипника була лідером УПЛ з інтенсивності пресингу та єдиноборств. Просто подивіться на його PAI індекс (перехоплення на 30 хвилин володіння суперника) на радарах останніх двох сезонів (3.53/90 та 4.6/90).

7.7/90 передач з просуванням пропускав Владислав собі за спину у першому сезоні Скрипника, граючи нападника. Тож здатен якісно відпрацьовувати та створювати тиск на захисників. Це не може бути предметом суперечки.

Нажаль, але на цьому вагомі чесноти закінчуються. Раптом хтось забув, нагадаю чому після потужного за багатьма аспектами першого сезону, Скрипник почав усе змінювати.

У сезоні 2019/2020 Зоря випередила киян за володінням (60.3% проти 56.3% у команди Михайличенка). Але давайте порівняємо кількість дотиків до м’яча у штрафному майданчику:

- Динамо - 846

- Зоря - 714

Про що це говорить? Зоря зіштовхнулася з величезними проблемами: через високий відсоток володіння вони регулярно отримували ситуації, де доводилося зламувати замки у чужому штрафному. І в них не виходило. Перевіримо? Давайте:\

- Динамо завдало на 25 ударів загалом більше (569 проти 544)

- але Зоря пробила на 37 раз з-за меж штрафного більше (269 проти 232)

- у підсумку Зоря забила 12 з 50 голів з дистанції (24%), кияни - 6 з 65 (9.23%)

І тепер після цього Динамо хоче узяти футболіста лінії атаки команди, що зазнала відчутної невдачі у спробі грати з високим відсотком володіння проти насичених захистів?

Якось це все не логічно. Подивіться на кількість ключових передач (КР/90) та асистів (А/90) Кабаєва - він не плеймейкер при наявності простору. Не плеймейкер в умовах обмеженого поготів.

Скільки вже возяться з Антюхом? Рік? А тут роботи не менше...