Врятувався з пекла: історія пораненого бійця "Азова", який вирвався з Маріуполя

Боєць полку "Азов" з позивним "Мольфар" боронив Маріуполь, дістав важке поранення, але зміг вирватися з оточення і вижив.

Свою історію "Мольфар" розповів виданню НВ.

27-річний хлопець із Прикарпаття, коли почалася повномасштабна війна, вже мав за плечима 8 років служби на Донбасі. У 2014 службу тоді ще в АТО він розпочинав в артилерії, а згодом став начальником зв'язку окремого взводу спеціального призначення. Після початку повномасштабного вторгнення Росії "Мольфар" був призначений на посаду начальника зв’язку штабу оборони Маріуполя.

Боєць розповів, що своє поранення отримав в середині березня:

"Це був авіаудар... Ми якраз збирались на території заводу "Азовсталь"... Все відбулося дуже швидко: я просто підходив до машини і зрозумів, що падаю. Лише коли я опустив голову, то побачив, що моя нога вже 90 градусів, і тому я на неї не можу опертись — просто падаю на землю. Далі були ще три авіаудари. Загалом пара бомбардувальників скинула чотири авіабомби ФAБ-250 в ту точку. Але мені дуже пощастило. Я впав між коліями, які мене закрили від осколків. Від автобуса, що стояв за 30 м від мене, залишився тільки кратер, тобто взагалі нічого. Його рознесло повністю".

"Азовець" зазначив, що тоді ще працював військовий госпіталь № 555 Маріуполя.

"Коли закінчились авіаудари, я по рації викликав евакуацію. Був повністю у свідомості. По мене приїхали побратими, доставили в лікарню, і мене тоді прооперували. Лікарі зробили дуже велику роботу: в мене було проникне поранення живота і зламаний таз, і мене прооперували досить якісно", – згадує він.

Потім пораненого евакуювали зі шпиталю назад на "Азовсталь".

"Шпиталь розгорнули у великому захищеному бункері. На момент, коли я прибув, він був завантажений: вже було більше як сотня поранених. Оскільки в мене було тяжке поранення, тобто я не міг ходити і не був взагалі мобільний, мене поклали на ліжко і просто робили перев’язки і крапельниці. Тоді ще медикаментів вистачало. Так я пролежав декілька днів. Одного вечора зайшов до мене в кімнату командир і сказав, що завтра зранку, ймовірно, будуть гелікоптери нас евакуювати з міста... Командир сказав, що мене, як офіцера управління, мають вивезти для того, щоб ми потім змогли продовжити роботу за межами міста в разі поганих сценаріїв", – каже "Мольфар".

За словами бійця, гелікоптери "сіли, вивантажили додаткове спорядження, яке нам привезли, завантажили нас, ми злетіли".

"А далі була година "американських гірок". Я кожну секунду пережив як окреме життя. Пілоти справді зробили дуже велике чудо і велику справу, не знаю як це назвати. Бо ми летіли з надзвичайно великою швидкістю і дуже низько. Я пам’ятаю, що ми огинали повністю рельєф, і це було просто щось надзвичайне. І коли гелікоптер сів у Запоріжжі на дозаправку, я просто не повірив... Коли ми далі полетіли і нас привезли в Дніпро, вивантажили в швидку, я не міг повірити, що ми вибралися з цього пекла", – розповів "азовець".

"Мольфар" зазначив, що планує долікуватись і далі повертатися у стрій.

"Треба перемагати. Я розумію, що єдиний спосіб справді повернути моїх побратимів, друзів, які в полоні, – це перемогти в цій війні й повернути території. Я хочу у свій Маріуполь повернутись і побачити Азовське море. Тому будемо працювати над перемогою", – заявив він.