"Петраков прийняв збірну у критичному стані": Екс-воротар "Динамо" - про нового №1, що з Ярмоленком і чому краса футболу написана на табло

За останні два тижні українська національна команда провела п’ять поєдинків, які подарували нам увесь спектр емоцій: ми раділи, плакали, нервувалися і пишалися. Команда Петракова об’єднала всю країну і дозволила хоч на мить відволіктися від проблем.

Екс-воротар збірної України Ілля Близнюк дав власну оцінку головній команді країни за підсумками червневого марафону: майбутній перший номер, звідки черпати резерви, перспективи лінії нападу, вік Ярмоленка, прогрес Миколенка – про все це в інтерв’ю Футбол 24.

– Передусім пригадую момент, коли Петраков прийняв збірну. Вона перебувала у критичному стані. Олександр Васильович зумів вивести команду у плей-офф за вихід на чемпіонат світу. І за грою, і за результатом ми перебуваємо на нормальному рівні. Звичайно, те, що ми не їдемо у Катар – це дуже погано для нашого футболу. Проте ми можемо пишатися нашими хлопцями, які грають для людей, для всієї країни. Я бачу майбутнє у цієї команди.

– Андрій має достойно заміну – команду справді слід омолоджувати. Мій фаворит на роль першого номера – Дмитро Різник. Разом з тим, не варто скидати з рахунків Луніна. Рівень клубу, де він тренується – світовий. Його проблема загальновідома – відсутність практики. Статус "вічно другого" тисне. Бувають такі воротарі, яких все влаштовує, вони сидять і втрачають майстерність. Перевага Різника – наявність практики.

– Безперечно. Він багато років мав статус другого чи навіть третього воротаря Динамо. Проте Георгій отримав шанс і сповна ним скористався. Бущан довів своєю працею, що є одним з ключових виконавців збірної. У всякому разі тренерський штаб має приємний головний біль – якого воротаря випускати на конкретний матч.

– Сидорчук та Степаненко зробили чимало для нашого футболу, багато років тримали хороший рівень. Однак слід задуматися, що буде далі. Сергій і Тарас високо підняли планку, але я вважаю, що у нас достатньо резервів для того, щоб в подальшому їх замінити.

– Коли попередній відбір команда Руслана Ротаня провалила, йому дали час. Як бачимо, зараз "молодіжка" показує і гру, і результат. Думаю, з команди U-21 невдовзі отримаємо значне підсилення. Там талановитих хлопців вистачає.

Україна U-21 розписала яскраву нічию з Францією – 30-мільйонний капітан нам допомагав, Ротань показав рівень проти зірок

– У цьому циклі мене особливо потішила молодь. Її прогрес помітний – це не лише Забарний та Мудрик. Тут слід подякувати тренерам клубів, які довіряють молодим хлопцям, а тренерський штаб збірної має, з кого обрати. Очевидно, що відсутність іноземців не завжди є явищем негативним і дозволяє розкриватися нашим талантам.

– Ми маємо нападників різного плану. Мені подобаються Сікан та Довбик. Щодо Яремчука, то він має багато досвіду та солідності. Якщо ж говорити про перспективу, то тут все ж віддам перевагу Данилу та Артему. Можливо, з часом побачимо нові імена.

– Погоджуся. У Динамо Миколенко звик та адаптувався і потребував нового виклику. В Англії він зіткнувся з тиском, з додатковою відповідальністю, з високими вимогами фанатів. Найголовніше, що Віталій не загубився там і суттєво додав. Від цього наша збірна тільки виграла.

Миколенко не був би Миколенком, якби не здивував: українець рятує не тільки Евертон, але й... Динамо

– У певний момент у Вест Хемі в Андрія не все вдавалося, він отримував мало ігрового часу, грав за дубль. Особливість Ярмоленка у його професіональному ставленні до справи, він тримав себе у тонусі. Якщо Ярмоленко приїжджає у збірну, то завжди є беззаперечним лідером. Андрієва ситуація доводить, що у паспорт заглядати не треба. Якщо він у 35 показуватиме такий рівень футболу і бажання, то справедливо займатиме своє місце на полі.

– Мені довелося попрацювати з різними наставниками, зокрема і з Валерієм Лобановським. Знаєте, недарма казали – краса футболу написана на табло. Треба враховувати багато обставин: турнірна ситуація, кадрові проблеми, рівень суперника. Це філософське запитання і справа смаку. Петраков зробив команду, створив атмосферу. Він не побоявся очолити команду у складний момент. Він багато переживав, переглянув свою модель поведінки, змінив ставлення до підопічних. Як кажуть в Одесі, тепер це дві великі різниці.

– Що таке збірна? Це команда, куди не треба навіть кликати. Туди хочеться летіти. Ти б’єшся за країну. Якщо у тебе немає мотивації на певний турнір, значить ти не професіонал і тобі не місце у національній команді. Виклик у головну команду країни – це честь. Незалежно від змагання, у якому ти береш участь. Звичайно, треба повертатися у найвищий дивізіон. Це розвиток для молоді і можливість зустрічатися на полі з гравцями екстракласу.

– Звичайно, коли ти дивишся футбол, то радієш за хлопців, захоплюєшся підтримкою трибун. Але, на жаль, футбольний матч закінчується і ми повертаємося у реальність. Це тисне і не дозволяє розслабитися. Принаймні, так було у мене. Хай там як, Україна має вистояти і перемогти, а тоді футбол повернеться на наші стадіони і ми знову зможемо насолоджуватися грою.