Вірменський коментатор Setanta Sports Роберт Гаспарян: "У Вірменії завжди пильно стежили за українським футболом"

– Збірна Вірменії під керівництвом Хоакіна Капарроса зазнала серйозних змін за останні кілька років. Під орудою іспанського наставника команда змінила стилістику гри на більш іспанський стиль. Збірна Вірменії намагається тримати м’яч, грати в контроль м’яча. Звичайно, проти сильніших суперників вірмени грають від оборони та летять в контратаки, під час яких намагаються потримати м’яч дрібними пасами.

Зараз у команді яскраво вираженої зірки немає. Після відходу Генріха Мхітаряна лідером є стовп оборони і капітан Вараздат Яроян, який виступає за іспанський «Кадіс». Навіть з травмою він грає від усієї душі та займає провідну позицію в команді.

У Вірменії є молода зірочка Ваган Бічахчян, який, можна впевнено сказати, що через пару років буде грати у хорошій команді. Зараз виступає за польський «Погонь», за який забиває, маючи хорошу ліву ногу. Це зараз головна надія збірної.

Мхітарян був найяскравішим променем світла Вірменії. Без Генріха зараз складно. Чекати, що в найближчому майбутньому з’явиться подібний гравець, гадаю, не варто.

– Звичайно, це не могло піти на користь. Генріх Мхітарян – це зовсім інший рівень. Людина, яка навіть в свої 33 може вирішити долю будь-якої зустрічі. Останніми роками нерідко він практично самотужки здобував перемоги для збірної. Останній приклад – матч в Єревані з Боснією та Герцеговиною (4:2). Двічі Генріх відзначився, а в одному епізоді в свої ворота м’яч зрізав боснієць. Це було ще до приходу Хоакіна Капарроса та до ковіду.

Звичайно, зараз команді не вистачає гравця, який може потягнути м’яч, самотужки піти вперед, зробити якісний останній пас або взяти відповідальність на себе та пробити по воротах. Не забуваємо, що Мхітарян – це капітан збірної, не просто лідер. Це був найяскравіший промінь світла Вірменії. Тепер команда грає не так яскраво. В півзахисті його намагається замінити Едуард Сперцян, але не завжди вдається, тому що Генріх вище класом. Майже всі гравці збірної поступаються за якостями Мхітаряну.

Без Мхітаряна зараз складно. Чекати, що в найближчому майбутньому з’явиться подібний гравець, гадаю, не варто. Згаданий Ваган Бічахчян має перспективи, але це далеко не Генріх.

– Вплив значний. Порівняно з попередніми наставниками, Хоакін Капаррос стоїть осібно. Це тренер, який працював у середніх командах Іспанії та знає, що таке керувати таким колективом і ставити відповідні цілі. Виконувати завдання складно, тому що в розпорядженні збірної немає футболістів, які можуть їх реалізувати. Без Мхітаряна буде ще складніше. Тренер передає свою філософію підлеглим і більшість гравців доводять, що це може працювати в збірній Вірменії.

– Ліга націй – це можливість для Хоакіна Капарроса використати весь потенціал гравців, які претендують на потрапляння до основної команди. Триває підготовка збірної до відбіркового циклу Євро-2024. Не думаю, що Вірменія добиватиметься найбільшої цілі в своєму дивізіоні та спробує виграти групу, тому що це буде складно зробити. Вважаю, що це радше підготовчий етап перед кваліфікацією на чемпіонат Європи. В цьому плані тренер має достатньо матчів. Не скажу, що результати матчів не мають значення, але це можливість награти склад на відповідальніші поєдинки.

Якщо чесно, збірна Вірменії не має такої розкоші, як довга лава запасних. В України склад набагато глибший.

– Якщо чесно, збірна Вірменії не має такої розкоші, як довга лава запасних. В України склад набагато глибший. У Хоакіна Капарроса просто немає стільки хороших виконавців на одну позицію. Так, є пару гравців, які можуть замінити одного, другого, третього… Проте загалом їх небагато. Деякі футболісти зараз травмовані та не викликані до збірної.

Наприклад, в атаці ротація майже неможлива, тому що зірковий Лукас Селараян, який виступає в МЛС і грає досить добре – вигравав і титул, і кубки. Втім, зараз він травмований, як і Александр Карапетян. Замінити Тіграна Барсегяна та Вараздат Яроян також просто неможливо. З підміною флангових захисників Оганеса Амбарцумяна та Камо Оганесена простіше, бо є заміна, хоч і не така досвідчена.

У цьому плані збірна України має велику перевагу.

– Ірландія зараз перебуває не в найкращому стані – відбувається зміна поколінь. І потрапила під не дуже зручного суперника. Збірна Вірменії прагнула зняти з себе вантаж відповідальності за поразку 0:9 від Норвегії. За всіма показниками матч мав завершиться внічию, однак вірмени здобули перемогу 1:0. Після цієї перемоги в країні віддані вболівальники знову з захватом почали говорити про Хоакіна Капарроса. Це мене трішки хвилює, тому що вірмени не дуже зріло дивляться на ситуацію. Є перемога – тренер національний герой, поразка – наставника треба звільняти. Це завжди так було.

Звичайно, є виправдана критика в бік іспанського спеціаліста. Після трьох пам’ятних перемог поспіль на старті кваліфікації до чемпіонату світу 2022 року, збірна Вірменії не могла виграти більше року.

Проти шотландців грали вдома під проливним дощем – це був просто подарунок для суперника. Британці грали в свій футбол і переграли повністю. В цьому нічого дивного немає.

Висновки прості: ірландці були слабші, тому вірмени зачепилися за перемогу, а проти шотландців було складно і шансів на позитивний результат не було. Шанси з’являються тоді, коли суперник дає слабину.

За п’ять років чемпіонат Вірменії виріс за якістю. І вперше в історії вірменський клуб пробився в єврокубки – «Алашкерт» виступав у Лізі конференцій.

– Чемпіонат розвивається останнім часом. За п’ять років турнір виріс за якістю. І вперше в історії вірменський клуб пробився в єврокубки – «Алашкерт» виступав у Лізі конференцій. Це перша клубна удача. До цього колишній чемпіон країни «Арарат» двічі виходив у фінальну стадію кваліфікації Ліги Європи, однак не мій пройти цей етап. Найбільш прикрим був виліт від «Дюделанжа» у серії пенальті. Проти «Партизана» було складніше.

У місцевих змаганнях беруть участь лише дев’ять команд. Потрібно зазначити, що у футболі не так багато грошей. Хоча в плані розвитку намітився прогрес. Зарплати у гравців збільшилися. У чемпіонаті пограв такий гравець, як Йоан Гуффран.

Порівняно з сусідськими чемпіонатами Грузії та Азербайджану, у Вірменії проблеми зокрема з відвідуваністю. Недавно в Грузії відбулося дербі «Динамо» з Тблісі та з Батумі, в якому грав Хвіча Кварацхелія. Заради цього на стадіоні імені Бориса Пайчадзе зібралося понад 25 тисяч уболівальників.

У Вірменії навіть немає стадіону, який зможе вмістити стільки глядачів. У кращому випадку на гру чемпіонату приходить більше двох тисяч уболівальників.

Щодо вихованців місцевих академій у закордонних клубах інформації просто немає. У чемпіонаті є талановиті гравці, проте рівень турніру не дозволяє швидко розвиватися. Наприклад, є у нас футболіст Жирайр Шагоян, який недавно забив неймовірний гол у ворота молодіжної збірної Франції. У майбутньому він, можливо, стане зіркою вірменського футболу. Проте для цього потрібно розвиватися.

– Перемога легендарного «Арарату» у Кубку та чемпіонаті СРСР 1973 року. У фіналі було протистояння з київським «Динамо», яке було обіграно з рахунком 2:1. Дубль на рахунку Іштояна. Згодом цей «Арарат» грав у Кубку чемпіонів і обіграв «Баварію» Бекенбауера (1:0).

Після розпаду СРСР на клубному рівні найбільшим досягненням був згаданий вихід «Алашкерта» у Лігу конференцій. На рівні збірних – виступ Вірменії на відборі чемпіонату Європи в 2012 році. Молодий Вардан Мінасян очолював команду, яка була зухвалою та юною. Тоді ще був молодий Генріх Мхітарян. Вірмени майже пробилися в плей-оф відбору, вважаючись повним аутсайдером групи. Однак у скандальному матчі проти Ірландії іспанський суддя обірвав надію, вилучивши Романа Березовського. Наступний цикл також був хорошим, інтрига зберігалася до останнього туру, проте була зовсім ситуація.

З останніх успіхів згадаю перемогу збірної Вірменії в своєму дивізіоні Ліги націй під керівництвом Хоакіна Капарроса. Вдалося обіграти Грузію – це принципове протистояння. Великі досягнення, наприклад, участь у стикових поєдинках до чемпіонату світу чи Євро, – це поки що нездійснена мрія. Проте впевнений, що в найближчому майбутньому все вийде.

Середньостатистичний вірменський вболівальник досі пам’ятає донецький «Металург», адже там виступало чимало наших співвітчизників.

– У Вірменії завжди пильно стежили за українським футболом. В Україні завжди було багато вірменських футболістів і тренерів. Егіше Мелікян грав і тренував в Україні, зараз став чемпіоном Вірменії. Генріх Мхітарян виступав за донецькі «Металург» і «Шахтар». Згадаю ще Геворга Казаряна.

Збереглися вболівальники, які відтоді підтримують «Шахтар». Шкода, що «Металург» припинив існування. Втім, середньостатистичний вірменський вболівальник досі його пам’ятає, адже там виступало чимало наших співвітчизників.

Найвідоміший і ненависніший український футболіст для Вірменії – Андрій Шевченко, згадуючи наші очні матчі збірних. Станом на сьогодні – це Андрій Ярмоленко, Олександр Зінченко, Роман Яремчук і колишній гравець збірної Євген Коноплянка. Цих футболістів вірмени дуже добре пам’ятають.

– Суперництво історичне, за сім років збірні зустрічалися вісім разів. Дуже прикро, що Вірменія не здобула жодної перемоги. Згадується, звичайно, матч-відкриття республіканського стадіону, коли вірмени вигравали 2:0, але програли 2:3. Чудова зустріч була у 2003 році, коли Україна виграла з рахунком 4:3. Хоча був епізод щодо суперечливого пенальті. Пам’ятаю, неймовірний гол Альберта Саркісяна з 35 метрів. Суперматч, можна дивитися вічно!

Зараз теж буде видовищна зустріч. Давати прогноз буде непросто як вболівальнику, журналісту та коментатору. Звичайно, я вболіватиму за Вірменію, хоча це буде доволі складно, тому що Україна сьогодні на порядок сильніша. Особливо за відсутності Генріха Мхітаряна.

Я вважаю, що українці – фаворити. Фактор відпочинку основних гравців буде дуже важливим. Лідери відновили сили. Водночас у вірмен у цьому плані проблеми.

Україні до снаги обіграти Вірменію, проте вірмени можуть теж показати свої зуби, зіграти на контратаках і створити собі моменти. Так, в українців хороша команда, проте у вірменів будуть свої шанси. Нічийний підсумок я вважатиму позитивним результатом.