Юрій ВЕРНИДУБ: "Перемога над Уельсом стане найкращим подарунком для ЗСУ і України"

«Із задоволенням дивилися матч всім нашим підрозділом і вболівали за збірну України. Знали, що вона переможе, вдячні їм за це і дуже ними пишаємося. Наші футболісти були дуже схожі на спортивних воїнів. Респект і повага для всієї команди з всім тренерським штабом.

В матчі з Шотландією в нас була вся команда левів. А щодо Саші Петракова, то він своєю роботою і своїм ставленням показав, що він дійсно людина, яка зараз знаходиться на своєму місті і робить все для того, щоб збірна потрапила в Катар.

Як тренер можу сказати, що були помилки в матчі. Нічого дивного, якщо взяти до уваги вантаж, який лежав на їхніх плечах. Але хлопці грали з холодною головою і з великим серцем.

Перемога дуже багато чого дає. По-перше, це ще раз підтверджує, що є українська нація. Україна веде свої бої не лише на фронті проти агресора, але й на спортивному та культурних фронтах. Ми показуємо, що наша нація не гірша будь-якої іншої нації в Європі і в усьому світі.

Для людей, які зараз знаходяться у Збройних силах України, перемога збірної – дуже великий підйом. Хлопці подарували нам справжнє свято. Тепер чекаємо 5 червня, коли будемо грати з Вельсом. Перемога стане найкращим подарунком для ЗСУ і всієї країни. Ми дуже хочемо побачити збірну на ЧС в Катарі.

Поки важко сказати, чи вийде побачити гру. Я дуже задоволений тим, що ми змогли подивитись зустріч з Шотландією, хоча інтернет був поганий, і часто пропадав.

Тут у нас дуже багато хлопців різних професій. Хтось тракторист, хтось столяр, і всі разом ми дійсно велика нація. Я не боюсь цих слів. Треба ще заслужити називатися українцем. Я радий, що я дійсно українець. Як і всі мої побратими.

Ми чули, як під час матчу трибуни скандували ЗСУ. На серці була радість та гордість. Чомусь весь світ бачить, що ми дійсно захищаємось, і хочемо миру. І тільки одна країна цього не бачить. Ще під час матчу почали приходити повідомлення про загрозу ракетного обстрілу по всій Україні. Вони нас так хотіли привітати. Але це нас не злякало.

Дуже сумую за футболом. Але поки що я на своєму фронті. Можна було б далі працювати, але зараз моє місце тут. Найважливіше – залишатися людиною, і вірити в свою батьківщину. Все буде Україна. Ми не переможні», – сказав Вернидуб.