Шотландські ЗМІ: "Мало яким командам шотландці аплодують. Українцям влаштували овації"

Тішаться, що українці отримали заряд позитивних емоцій. Але сильно розчаровані слабкою грою Шотландії і не можуть зрозуміти, чому збірна виявилася зовсім не готовою до найважливішого матчу, до якого так давно готувалася.

"Війна зробила Україну на крок ближче до фіналу чемпіонату світу після емоційної перемоги над Шотландією на "Хемпден Парк", – пише Джордан Девіс, журналіст видання The Scottish Sun. Він робить акцент на емоційній складовій цього матчу та намагається пояснити читачам важливість цієї перемоги для України та українців.

- Для безпорадних сімей, які нині ховаються під землею, оскільки важкі бомбардування трясуть їх барабанні перетинки та руйнують їхні будинки.

Для втомлених солдатів, багато з яких за фахом футболісти, які все ще борються на полі бою за свободу та мир.

Для тих, хто в Києві вчора ввечері бив у барабани та підтримував свою команду у підвальному барі після того, як поліція загнала їх усередину після повітряної тривоги.

Для 3500 приїжджих уболівальників, які приїхали до "Хемпден Парку", щоб повболівати за команду, яка є не лише футболом, а й надією та гордістю нації, яка перебуває у стані війни.

Для 60 дітей-сиріт на трибунах у Глазго, які б віддали все, щоб побачити своїх батьків поряд з собою востаннє.

Для капітана Олександра Зінченка, який розплакався на передматчевій прес-конференції.

І для їхнього тренера Олександра Петракова, якому у 64 роки відмовили у Територіальній обороні тільки для того, щоб сказати: "Ви повинні потрапити на чемпіонат світу".

Саме через ці моменти цей матч увійде до підручників історії. Не лише після того, що сталося на полі, а й за кілька місяців до цього.

Україна, яка працює на чистому адреналіні, з першої хвилини стала грати краще, ніж Шотландія.

Після того, як Росія вторглася до їхньої улюбленої країни 24 лютого, збірна України була змушена залишити своїх близьких і бігти до Словенії наприкінці квітня, щоб спробувати хоч якось підготуватися до вирішального матчу та постаратися гідно себе проявити. Але те, що ми побачили сьогодні на полі – ні що інше, як спортивне диво.

"Хемпден Парк" — один із найзапекліших котлів у світовому футболі, але на короткий час він був місцем єднання та усвідомлення страждань та болю. Мало яким командам шотландці аплодують. Українцям влаштували овації після їхньої перемоги.

У неділю ми всі стежитимемо за матчем у Кардіффі, за цією чудовою, героїчною, легендарною групою українських гравців, яким аплодували на "Хемпден Парк". Катар чекає на них, і немає більш гідної команди чи країни, яка точно має зіграти на чемпіонаті світу.

"Героїчна Україна пробудила дух, прагнення та мужність, щоб приголомшити Шотландію та заробити путівку до історичного фіналу плей-офф чемпіонату світу проти Уельсу", - пише Скотт Мален, журналіст BBC Scotland. Він пише про те, що Україна була сильнішою у цьому найважливішому для неї матчі, тому справедливо, що вона виходить у фінал.

- У той час як їхня країна огорнута болем на тлі війни з Росією, команда, зібрана разом, яскраво сяяла в залитому сонцем "Хемпден Парку".

Андрій Ярмоленко та Роман Яремчук забили за Україну, перш ніж Каллум МакГрегор дав Шотландії надію на порятунок. Але гол Артема Довбика став логічним закінченням матчу.

3500 уболівальників, одягнених у світло-блакитні та жовті кольори, у тому числі 65 сиріт, запрошених шотландською футбольною федерацією, бурхливо святкували у Глазго ніч, яку ніхто не забуде. Це був вечір, який розпочався зі слів українського державного гімну, які спричинили емоційний відгук на стадіоні.

За кілька хвилин після того, як їхня команда вийшла на поле, задрапірована прапорами своєї батьківщини, слова, які були вимовлені, набули абсолютно нового значення. "Слава та свобода України ще не загинули. Успіх ще посміхнеться нам, братам-українцям".

Як з'ясувалося, успіх не мав великого відношення до тріумфу їхньої команди тут. У свій зоряний час вони були незрівнянні.

На цей матч чекали давно. Спочатку запланований на березень, але відкладений, сподіваючись, що Україна зможе зіграти в цьому матчі. Це була болісна подорож, і сльози на обличчі Олександра Зінченка на передматчевій прес-конференції у вівторок стали гірким нагадуванням усім, що означає ця гра на фоні боротьби України.

Але у Глазго емоційної втоми не було. Ні натяку на приплив адреналіну, ні натяку на те, що подія взяла над ними гору.

Підопічні Петракова продемонстрували вразливість Шотландії, яка стала ще очевиднішою через відсутність Кірана Тірні з "Арсеналу".

Але в міру того, як Шотландія наступала, вони були ще більш уразливі ззаду, а останній кидок дозволив українцям вирватись уперед у компенсований час.

Довбик, який вийшов на заміну, весь час вдало відкривався, створюючи небезпечні моменти біля воріт Шотландії. Нападник "Дніпра-1", який не грав у офіційних матчах із грудня, не виявив особливих емоцій, коли м'яч залетів сітку. Пролунав фінальний свисток. Навколо нього його співвітчизники бурхливо святкували дивовижну ніч для України, не лише як футбольної команди, а й усієї нації. Це, мабуть, найкращий момент для збірної України, приємно було дивитися, як ця перемога святкується людьми, котрі змушені були покинути будинки через війну.

Кларк визнав, що його команда справедливо програла суперникам, а капітан Енді Робертсон сказав, що Шотландія немов забула вийти на поле і грала гірше з першої до останньої хвилини. Важко сперечатися з ними.

Рівень очікувань, що оточують національну збірну Шотландії, збільшився. Незалежно від стану суперників була впевненість, що цієї неділі Шотландія буде в Уельсі. Але те, що ми побачили, нагадало про хибні надії, що розвіваються, випробувані на Євро минулого літа, коли чехи завдали шотландцям важкого удару.

"Мрія шотландців про чемпіонат світу зазнала краху після огидної поразки від України", - пише Алан Паттуло, журналіст сайту Scotsman.

- Це була ніч, коли Шотландія могла заслужити звання найнезлюбленішої команди у світовому футболі. У результаті вони нікого не підвели, окрім себе та своїх відданих, багатостраждальних шанувальників. Хоча тепер навряд чи хтось погано ставитиметься до Шотландії, а хтось навіть може поблажливо посміхнутися на знак вдячності, навряд чи від цього буде легше вболівальникам, які замість 24 років чекатимуть як мінімум 28, щоб знову спробувати потрапити на чемпіонат світу .

Поразка від України була настільки безвольною і відвертою, що цього не чекали навіть найвідчайдушніші песимісти. Ніхто не міг уявити, що така Україна, в такий момент і в такому стані зможе не просто чинити опір, а й повністю переграти Шотландію в Глазго. Звичайно, всі ми радіємо за Україну, яка хоч трохи змогла відволіктися від війни. Але що сталося з Шотландією і чому найкращі наші гравці виявилися безпорадними на тлі українців, які не грали півроку? Здається, що навіть у Кларка поки що немає відповіді на це запитання.