Олександр ЗIНЧЕНКО: "Не знаю, чи буду корисним Україні з автоматом в руках. Моя місія - говорити світові, що відбувається в моїй країні"
– Незабутні емоції, але я не можу довго радіти, тому що я живу з ситуацією, яка зараз в нашій країні. Такі моменти швидко пролітають. Так, ми виграли титул АПЛ, який дуже важливий для клубу та мене, але я не можу довго радіти, тому що завжди думаю про наших людей, про українців, про Україну. Всією душею та серцем переживаю за них. Зараз вже всі клубні справи позаду, треба перемикатися на збірну та робити свою справу.
– Розшифруй слова Гвардіоли, що люди почали забувати про Україну.
– Вже йде третій місяць з того дня, коли Росія повномасштабно вдерлася в нашу країну. А все почалося ще у 2014 році. На початку люди говорили про це дуже багато, я чув майже всюди про війну, про те, що відбувається в нашій країні, але якось з часом це все трохи затихає та затихає. Це не дуже мені подобається. Про це треба говорити, про це треба кричати, весь світ повинен знати правду.
– Яка твоя місія, яке твоє нефутбольне життя в Манчестері?
– На це питання дуже добре відповів Андрій Шевченко. Я тримав автомат в руках 1-2 рази. Я не знаю, чи буду я корисним для своєї країни з автоматом в руках, але я відчуваю, що моя місія – це говорити разом зі своєю аудиторією, яку я маю в інстаграмі. Я повинен говорити усьому світові, показувати та висвітлювати все, що відбувається в Україні. Я дуже пишаюся, що я – українець. Коли я тримаю прапор України в руках чи вкриваю ним свою спину – це незабутні емоції. Це те, що потрібно робити кожному українцю, який прославляє нашу країну в кожному куточку світу.
– Що говорили тобі одноклубники, коли підходили до тебе після чемпіонства?
– Вони говорили мені залишатися сильним, що я сильний. Підтримку, яку я відчуваю протягом трьох місяців, я ніколи не забуду. Я дуже вдячний їм за неї. Кожен англієць, і не тільки англійці, а багато людей з різних куточків світу, навіть школярі, підходять до мене в магазині та кажуть, що моляться за мою країну та її людей. Це дуже приємно.
– Коли привезете чемпіонський кубок в Україну?
– 100% привезу. Я зроблю це при першій можливості.
– Твої рідні в Україні у безпеці?
– Так. Вони у безпеці, але ти ніколи не знаєш, що може трапитися.
– Які були емоції після 0:2?
– Я вийшов на другий тайм і грав тільки 25 хвилин до другого пропущеного м’яча, а хлопці 75. Вони були засмучені, як і я. Але я не вірив у це до кінця, тому що знав, що це буде наш титул. У футболі, як і у житті, ти повинен вірити до кінця в те, що ти робиш, і в себе самого.
– Який настрій перед матчем з Шотландією?
– Настрій бойовий. Не думаю, що повинні бути питання до мотивації. Для мене це буде один із матчів мого життя. Кожен з нас буде битися та віддавати себе не на 100%, а на всі 200%, – сказав Зінченко.