Олег ФЕДОРЧУК: "Після війни буде шанс змінити наш футбол на краще, якщо не будемо будувати комунізм із трьох клубів в окремо взятому колгоспі"

- Знаєте, немає нічого неможливого, навіть після серйозних струсів і катаклізмів. Звичайно, у нашому випадку складно щось загадувати, все залежатиме від того, як довго війна триватиме, якими її наслідки будуть для нашої економіки.

Наведу не військовий і, можливо, не зовсім етичний приклад наших сусідів поляків. Коли кілька років тому, ми пам'ятаємо, було проведено генеральне зачищення польського футболу від корупції, сталося, по суті, повне обнулення всього футбольного господарства, рівень команд бажав кращого. Але ставши прозорим, польський футбол поступово розвивався, йшов угору. Польща дуже швидко обійшла Україну, а результат такого історичного та радикального кроку видно сьогодні, коли у європейських топ-чемпіонатах грають у середньому по двадцять польських футболістів. Думаю, нам не завадило б проаналізувати цей шлях, це обнулення у сусідів.

У будь-якому разі, думаю, що серйозні зміни у нашому футбольному господарстві будуть, колишнім українському футболу вже не бути. Однозначно ми відкотимося, боляче буде тим клубам, які до війни були нагорі. Але команди середнього рівня, вважаю, стануть сильнішими. Загалом, вважаю, наш футбол оновиться відсотків на 30, це стосується абсолютно всіх ліг.

Що стосується того, чи є фундамент для оновлення, то він є однозначним. Ми бачимо, як, незважаючи на війну, продовжують працювати західноукраїнські клуби, у європейських спортшколах багато займаються хлопців із числа біженців. Отже, є шанс, що хтось обов'язково стане відкриттям, і не лише для українського футболу.

Якщо ж говорити про те, яким шляхом краще йти нашому футболу, то я бачу балканський. Реально оцінивши свої можливості, більшість футбольних федерацій із країн колишньої Югославії поставили футбольне господарство на комерційні рейки, у цьому контексті клуби цілеспрямовано почали готувати гравців, які потім із найкращого боку показали себе у європейських топ-клубах. Модріч, П'янич, Манджукіч – список можна продовжувати.

У будь-якому разі, треба, щоб футбол та комерція у нас йшли нога в ногу, а не так, як до війни. Нам завжди заважала ілюзія успіху олігархічної футбольної (і не лише) системи, коли на тлі блиску двох-трьох команд меркли проблеми решти. Ми займалися показухою, намагаючись, проводячи аналогії радянського періоду, будувати комунізм із трьох клубів у окремо взятому колгоспі. В результаті, скільки клубів, у тому числі іменитих, просто зникли з нашої футбольної карти, причому без жодного пострілу. Ті самі "Карпати", "Дніпро", інші.

Дай Боже, щоб війна якнайшвидше закінчилася. У будь-якому разі, ми матимемо шанс все змінити, особливо, якщо отримаємо статус кандидата в члени ЄС. Тоді не буде куди подітися, нас просто змусять змінюватися.