"Дивом не помер від втрати крові": український екс-баскетболіст врятувався з оточеного Маріуполя

"Дякуємо всім, хто переймався за мене, я дуже вдячний за вашу турботу. Я живий, але трішки поранений. І я тепер вірю у дива. У місті до цього часу не було нічого: зв'язку, світла, води та газу.

12-го березня "град" летів до нас у квартиру і дивом врізався в тополю перед вікнами та встромився у землю перед під'їздом. Наш балкон ударною хвилею разом із рамками та шибками влетів у квартиру. Мене поранило в руку, в ногу і в бік, дивом всі кістки цілі. Моя Оля не постраждала. Стікаючи кров'ю хотів бігти до дороги, аби зустріти військових, які відвезуть мене до лікарні.

Мені допоміг сусід Діма, якого я знав 2 дні, він повіз мене до лікарні. Прибіг інший сусід і сказав, де працює госпіталь, до цього вдень я проходив повз 3 лікарні та кожна з них була розтрощена. У лікарні мені наклали 16 швів, провів ніч на каталці у коридорі, вранці попросили йти додому. Я лікарів розумію – вільних місць немає, є більш серйозні поранення, постійно привозили постраждалих.

Дивом не помер від втрати крові. Потрібні були бинти та антибіотики, взяти було нізвідки. Знову ж таки Оля знайшла все необхідне, а треба було багато засобів для 3 поранень. До нас у підвал спустилася акушер-гінеколог Олена. Вона при світлі ліхтариків зняла шви за допомогою косметичних ножиць та пінцету. Пролежав у підвалі 3 тижні, тому що квартира розбита, а на вулиці – мінусова температура. Я не хотів їхати через те, що на лівому березі залишалася моя мама і сестра. Коли вже все закінчувалося, медикаменти, їжа, вода і нерви, вирішили їхати.

На дворі серед 7 машин вціліли лише моя і ще одного сусіда. Ми разом з сім'єю Воробйова з двома дітьми, усімох, на моїй машині, на 1-й швидкості виїхали недалеко за місто – в Мелекіно. 4-го квітня поїхав до лікарні у Мангуш, аби показати поранення лікарям. Зробили рентген – виявилося, що у мене осколок у боці. 21-го квітня потрапив у місто. Воно закрите, нікого не пускають і вимагають якусь фільтрацію. Потрапив до себе, будинок і квартира моя згоріла, і проїхав дивом на лівий берег, навколо Маріуполя заїхав з іншого боку. Побачився з мамою й сестрою і виїхав назад у Мелекіно.

Моя квартира згоріла, Оленину розграбували, моє улюблене місто Маріуполь знищено. Але я для чогось вижив, значить житиму і думатиму, що тепер з цим усім робити", – написав Петро Подтикан на своїй сторінці в Facebook.