"Намагається зачепити і вколоти". Маркевичу дісталося від легенди "Динамо"

- Єднання нації, як ніколи раніше, відчувається саме зараз – у цей нелегкий для України час війни з російською ордою, що напала на нас.

Стверджують, що лихо об'єднує людей, і це справді так. Мужньо борються на передовий наші воїни, багато хто з них – молоді хлопці, якими сьогодні захоплюється весь світ. Вірю в нашу перемогу, і хочу якнайшвидше побачити цих хоробрих воїнів на трибунах наших стадіонів.

Сльози накочуються на очі, коли бачу наших убитих дітей. Адже ці хлопчики та дівчата у майбутньому могли стати успішними спортсменами, футболістами, гравцями збірної України – а головне – прекрасними громадянами своєї країни.

Наголошу і єднання в українській футбольній сім'ї. Гравці, які виступають у закордонних клубах, поповнюють благодійні фонди – за це їм велике спасибі. "Динамо" та "Шахтар" проводять благодійні матчі на різних стадіонах Європи. І нехай проведення цих ігор не завжди збігається з планами головних тренерів, вони чудово розуміють, що такі зустрічі необхідні, і допомагають поповнювати благодійні фонди нашої країни. Наприклад, матч у Варшаві між "Легією" та "Динамо" зібрав на трибунах стадіону аж 18 тисяч польських та українських уболівальників!

На жаль, не у всіх наших функціонерів є прагнення єднання української футбольної сім'ї в цей складний час. Це я про Мирона Маркевича. Після завершення досить активної кар'єри тренера він почав працювати у Федерації футболу України. Мені незрозуміло, чому Мирон Богданович так ставиться до київського "Динамо", за першої ж нагоди, навіть у нинішній нелегкий час, намагається "уколоти", "зачепити" київський клуб. А чи не краще йому всі свої зусилля зараз направити на нашу національну збірну, на яку 1 червня чекає складне випробування – матч плей-офф відбору на ЧС-2022 зі збірною Шотландії. Тим більше, у нашої головної команди країни проблем поки що не бракує…

Якщо Мирону Богдановичу чомусь не подобається "Динамо", його тренувальний процес, його наставники та керівництво клубу, моя порада – не дивитись ігри за участю киян, просто вимикати телевізор. А свої поради, побажання та критичні стріли він може залишити при собі. Нехай береже свою нервову систему, адже його думка не цікава ні керівництву клубу, ні тренерам, ні вболівальникам біло-синіх. "Динамо" і без нього знає, що і коли йому робити, і його підказок не потребує.

Краще направте, Мироне Богдановичу, свою невгамовну енергію на те, як відродити колишню популярність "Карпат", "Металіста", "Дніпра" - клубів, в яких ви працювали і які покинули нашу вітчизняну Прем'єр-лігу або взагалі зникли з футбольної карти. Адже президенти цих клубів – Петро Димінський, Олександр Ярославський, Ігор Коломойський – створювали вам, головному тренеру, всі умови для плідної роботи. А де зараз бразильці Марлос та Жуніор Мораєс, які отримали українське громадянство, чому свого часу ви активно сприяли?

В українському футболі і так дуже багато проблем, якими міг би зайнятися цей фахівець. Було б у нього бажання цим займатися, а не розганяти "зраду" і шукати "підводне каміння" там, де їх апріорі бути не може.

А київське "Динамо", до якого з великими "симпатіями" та "повагою" відноситься пан Маркевич, у травні відзначить своє 95-річчя. Славу, міжнародний авторитет найтитулованішому клубу нашої країни приносило не одне покоління динамівських гравців. Приносило і, вірю, приноситиме надалі.

Так хочеться, щоб скоріше над Україною знову було мирне небо і щоб футбол продовжував залишатися найулюбленішою грою українців.

Слава Україні!