"Ворог бачить, що Україна прогресує, що вона успішна". Колишній легіонер "Динамо" вважає Київ домівкою і мітингує у Берліні

Інтерв'ю Любомира Кузьмяка з Еммануелем Окодувою, найкращим бомбардиром Вищої ліги 2005/06.

Він підписував контракти з Шахтарем та Динамо, однак не зумів закріпитися у складі українських флагманів. Золоті роки його кар’єри минули у київському Арсеналі, де у 2006-му він навіть здобув статус найкращого бомбардира елітного дивізіону. Цей нігерійський нападник їздив у Бельгію та на Кіпр, проте повернувся в Україну.

На відміну від звичної картини, коли легіонер після завершення активних виступів вирушає додому, Еммануель Окодува залишився у Києві і донедавна грав (та тренував) на аматорському рівні у команді з Бучанського району. Війна змінила подальші плани нігерійця, однак він налаштований рішуче і чекає нагоди повернутися в Україну. А поки відстоює інтереси другої батьківщини, як може. Наприклад, під час мітингу у Німеччині.

"Україна дала мені все, що я маю у житті"

– Як давно ви перебуваєте у Берліні?

– Я тут уже, мабуть, три тижні. Поки планую залишатися у Німеччині. Але потім бачу лише один розвиток ситуації – повернення додому в Україну, до Києва.

– Ви називаєте своєю домівкою не Нігерію, а саме Київ?

– Так, мій дім – Україна. Ця країна дала мені все, що я маю у житті.

– Чому вирішили піти на мітинг у Берліні?

– За покликом серця, це виключно моя ініціатива. Я бачив, як Україну підтримують в інших країнах. Тому вирішив, що треба долучитися до підтримки у Берліні і привернути увагу до українських проблем.

– На фото ви з українським прапором. Звідки він у вас?

– Взяв із собою з Києва. Це мій прапор. До речі, на самому мітингу були представники різних національностей, не лише українці. Це круто!

– У своєму пості в Instagram ви супроводили фото піснею "Все буде добре" у виконанні "Океану Ельзи".

– Я люблю українські пісні. І цю, зокрема. Не сумніваюся, що вона стане реальністю і в Україні справді все буде добре.

"Ще страшніше стало, коли ракета влучила у сусідній будинок"

– Коли ви покинули Київ?

– В умовах війни я провів тиждень. А потім вирішив, що варто їхати.

– Усе через обстріли?

– Вибухи я чув постійно. Мій район – Осокорки, саме там я мешкаю. Утім 24 лютого я поїхав до товариша, який живе на проспекті Лобановського. Усі пам'ятають той страшний обстріл житлового будинку в один із перших днів війни. Так от дім мого друга розташований поруч.

– Де ви перебували у момент влучання російської ракети у сусідній будинок?

– Ніч ми провели у підвалі, а о 6-й ранку вирішили сходити в душ і поснідати. Вночі сильно змерзли, майже не спали. Подумали, що зможемо заснути у квартирі. Раптом я почув дуже гучний звук. Вибух був просто шаленим. Ми з товаришем сильно запанікували. Ще страшніше стало, коли побачили, що ракета влучила у сусідній будинок. Просто жахіття!

– Останні кілька років ви виступали в аматорській команді Сокіл із села Михайлівка-Рубежівка. Цей населений пункт також постраждав від окупантів. Не знаєте, чи все гаразд із вашими партнерами?

– У месенджері в нас є командна група. Хлопці відписуються – зі всіма начебто все у порядку. Дякувати Богу, усі здорові. Також майже щоденно спілкуюся з головним тренером Сокола – з ним теж все гаразд.

– Буча, Ірпінь, Гостомель – у цих красивих місцях ви бували неодноразово. Зараз вони перетворилися на руїну.

– Це страшно. Я бачив кадри руйнувань. Компактні затишні міста, де щасливо жили сім'ї з маленькими дітьми. Тепер їхні домівки знищені, багато людей загинули. Дивлюся відео, читаю новини і часто не можу опанувати емоції. Просто не хочу дивитися новини, бо плачу через це. Путін робить страшні речі.

"Росіяни хочуть, щоб ми зупинилися у розвитку"

– Ви не є українцем, однак розумієте причини нападу російських військ на Україну?

– У мене одне пояснення – вороги бачать, що Україна прогресує, що вона успішна. Тут хороші та добрі люди. А росіяни не хочуть цього, для них вигідно, щоб ми зупинилися у розвитку і переживали невдачі.

– Протягом певного часу ви грали за Кубань. Чим запам'ятався період виступів у Краснодарі?

– До мене нормально ставилися партнери, проблем не виникало. Загалом усе було нормально. Просто одна людина, путін, робить погано не лише Україні, а й своїм громадянам.

– 17-літнім хлопцем ви приїхали у полтавську Ворсклу. Чому ось уже 20 років ви залишаєтеся тут?

– В Україні я почуваюся комфортно. Ми живемо тут, ніби сім'я. Звичайно, люди бувають різні, але я дуже щасливий в Україні. Якщо мені погано, то поруч є багато людей, які допоможуть і не залишать наодинці з проблемами. У нас тут справді сімейна атмосфера. Українці – дуже добрі та гостинні люди.

– А ще хоробрі. Гордість нашої країни – це наші воїни, які зупинили ворога.

– Раніше хтось міг подумати, що у нас слабка армія. Проте зараз вони на собі відчули усю силу українських військових. У мене немає слів. Просто хочу подякувати тим хлопцям, які захищають країну. Вони роблять дуже багато для усіх нас.

"Родичі у Нігерії шоковані і переживають за українців"

– Уже місяць ви перебуваєте за межами України. За чим найбільше сумуєте?

– Недарма кажуть, що людина цінує тільки тоді, коли втрачає. А до того – вона не знає, яким скарбом володіла. Зараз в іншій країні я пересвідчився, наскільки класно було в Україні у всіх аспектах. Треба перетерпіти, та я дуже сподіваюся, що повернуся додому.

– У Нігерії у вас залишилися родичі?

– Так, мама, сестра та друзі. Вони теж шоковані і переживають за українців. Я їм розповідаю про жахливий вчинок росії. Залишається тільки молитися, щоб в Україні запанував мир.

– Якось ви написали "Одного разу українець – назавжди українець". Це коротке резюме вашої історії взаємин з Україною?

– Звичайно, я є частиною цієї країни, там моя домівка, там мої друзі, там моя сім'я. Все буде добре, ми переможемо. Слава Україні!