"З нашого боку не буде ніякого прощення". Ребров вчергове висловився про війну в Україні та пасивність росіян

Колишній нападник збірної України, екс-наставник київського Динамо, а нині головний тренер еміратського Аль-Айна дав ексклюзивне інтерв'ю сайту zbirna.com.

- Сергію Станіславовичу, днями ви здобули важливу перемогу в одному з ключових матчів чемпіонату ОАЕ. Наскільки складно концентруватися на роботі в нинішній ситуації?

- Безумовно, це непросто. Я майже не випускаю з рук телефон, і в новинну стрічку заглядаю частіше, ніж в робочий комп'ютер. Ми постійно телефонуємо батькам, друзям, знайомим. Зараз всі ми живемо не футболом і намагаємося всіляко допомагати…

Втім, я вдячний своїм помічникам і футболістам. Як тільки почалася війна, я сказав їм, що всі мої думки тепер в Україні. Як зможу, так і буду працювати, і вони мені допомагають в цьому своїм ставленням.

- У Дубаї багато громадян з країни, яка напала на нас?

- Вистачає. Бувають і конфлікти. Як в Росії, так і тут, досить жертв багаторічної пропаганди. Ці люди, на жаль, непохитні. На кожну гру я виходжу з українською символікою. З нею ходжу і по місту, і знаходяться і ті росіяни, які підходять і приносять свої вибачення. Але таких мало.

- Свого часу ви виступали в казанському Рубіні. У вас залишилися там знайомі, до яких ви намагаєтеся донести правду?

- Звичайно. За весь цей час я розіслав достатньо повідомлень, але фактор пропаганди відіграє свою роль. Вистачає людей, які все розуміють і подумки нас підтримують, але закони цієї жахливої країни сковують всі ініціативи. Втім, мені все одно, на який термін їх можуть посадити — з їх мовчазної згоди вбивають мій народ і руйнують мою країну.

- Люди спорту - адже вони рішучі і безстрашні. Або це не той випадок?

- По відношенню до Росії - не той. Думаю, що ті ж футболісти розуміють, що, крім свого чемпіонату, вони ніде не потрібні. Тому, навіть якщо у них і є якась позиція по відношенню до війни, вони її не висловлюють. Хочуть спокійно жити. У них, може, це і виходить, але страждаємо ми, тому з нашого боку не може бути ніякого вибачення.

- Цинічність в тому, що вони ще обурюються, що їх не пускають на міжнародну арену. Ви не думаєте, що, якби, припустимо, вся збірна Росії з футболу засудила свого президента за його дії і війну назвала війною, від УЄФА і ФІФА не послідувало б такого покарання?

- Я вас прошу, там ніхто ніколи не виступить. Особливо спортсмени. Може бути, раніше - може бути - і можна було сказати, що спорт - поза політикою, але тільки не зараз. Росіяни завжди відрізнялися чимось особливим. То футболісти одягнуть майки з підтримкою війни, то хтось вийде на п'єдестал з новоявленою свастикою, то ці численні допінгові скандали.

У моєму уявленні головна мета спорту - перемога в чесній боротьбі. Але Росія - вона ж інша. Там потрібні медалі на Олімпіаді, щоб показати: "З нами сила, з нами Бог". Тому я і не вважаю, що спорт - поза політикою. Для них — це навпаки, інструмент, щоб показати, які вони великі. Нехай тепер міряються м'язами всередині своєї неосяжної і нерозумної держави.

Мої батьки, мої друзі сидять вдома і не знають, коли до них щось прилетить, а вони кажуть, що спорт-поза політикою? Вони повинні боротися за Батьківщину, яка запускає ракети на нашу землю? Вони отримують зарплату, платять податки, які йдуть на озброєння проти нас, і хочуть виступати з Україною в одному турнірі? Ні вже, будьте ласкаві.

- Багато років ви виступали пліч-о-пліч у складі збірної України з, мабуть, головним футбольним щуром нашої країни. Могли собі уявити, що наш патріот Толя Тимощук буде себе так вести під час війни проти свого народу?

- На жаль, існує категорія людей, які розуміють, що в Україну вони вже не повернуться, а в Європі вони нікому не потрібні. Можливо, у когось із них і є якась позиція, але вони її не озвучують і сидять мовчки. Це стосується не тільки спортсменів, а й людей шоу-бізнесу, що народилися в Україні…

Я впевнений, що Толя десь всередині переживає, але йому, напевно, потрібно годувати свою сім'ю - і це для нього важливіше громадянської позиції. Це його життя. Ось тільки під час війни не можна зайняти нейтральну позицію. Посиджу, мовляв, пару тижнів, почекаю, на чиєму боці буде перевага, і потім висловлю свою думку. Ні. Такого не буде, і я сподіваюся, що наша країна очиститися від таких людей.

- Динамо відновило тренувальний процес. Правильно?

- Не знаю. Звичайно, потрібно думати про завтрашній день, продовжувати робити свою справу. Але для цього потрібен відповідний настрій. Підтримувати себе у формі повинен будь-який спортсмен, в Динамо вирішили зробити це організовано.

- Весь футбольний світ підтримує Україну. У ці хвилини ви відчуваєте особливі почуття?

- Так, і не тільки я. Наша армія, наші люди-справжні герої, і це розуміє весь світ. Я був захоплений тим, як повели себе Давид Алаба, Роберт Левандовський та інші зірки світового футболу. Приємно спостерігати за тим, як грають Андрій Ярмоленко, Олександр Зінченко, Руслан Малиновський, Роман Яремчук та інші легіонери. Кожен з них по-своєму робить все, щоб припинити цю жахливу війну, за яку не буде прощення ні тим, хто нападав, ні тим, хто мовчки за всім цим спостерігав.

Євген ГРЕСЬ