Олександр ЗІНЧЕНКО: "Якби не моя дочка та сім'я, я був би на фронті"

Після початку чергового витку агресії проти України, захисник англійського Манчестер Сіті Олександр Зінченко став однією з найбільш помітних персон на футбольному волонтерському фронті, намагаючись власними силами донести оточуючим правдиве зображення подій у нашій країні.

Про те як він зустрів новини про початок чергового етапу війни, власні емоції та стан родини наш співвітчизник мав змогу розповісти у нещодавньому інтерв’ю Гарі Лінекеру.

"Опівночі за британським часом мене розбудила дружина, вона плакала. Я був у шоці. Вона показала мені відео, фото, що зараз відбувається в Україні.

Що я відчував у цей момент? Можливо, найближче почуття, це коли вмирає хтось із твого найближчого кола спілкування. Знаєш, це відчуття, ніби тобі настільки погано всередині. Але це ще гірше.

Я просто плачу. Так триває вже скільки? Тиждень? Я не веду лік. Проте я можу навіть просто вести машину по дорозі з тренування, або не важливо, звідки, і можу просто заплакати без причини. Це все у моїй голові.

Уявіть собі місце де ви народилися, де ви росли. А зараз там просто пуста земля.

Я буду чесний, якби не моя дочка, моя сім'я, я був би там. Я просто народився таким. Я знаю людей з моєї країни, їхній менталітет, і всі вони думають так само.

Я дуже пишаюся тим, що я українець, і я буду ним назавжди до кінця свого життя. І коли ти дивишся на людей, як вони виборюють своє право на життя…

Я знаю людей, менталітет людей із моєї країни, вони вважають за краще вмирати за це право, і вони будуть умирати. Але вони не збираються здаватися.

Я дуже вдячний усім людям за підтримку, яку я отримую тут. Я й гадки не мав, що це буде настілки потужно. Тому я хотів би сказати всім їм велике спасибі. Я ціную це.

Я отримую багато повідомлень від багатьох хлопців в Україні, і вони запитують мене про відео-підтримку з Великобританії. Отже люди дивляться телевізор, люди все ще дивляться футбол, і вони можуть бачити всі ці речі, які ми намагаємося робити. Думаю, що це їм дуже допомагає.

Це люди, які підтримують Україну, вони намагаються підштовхнути їх — не здавайтеся. І я знаю людей своєї країни — вони не складуть зброю.

Я розмовляв із багатьма людьми у Великій Британії, які на нашому боці. І вони сказали, що те, що показує російське телебачення, смішно. Моя місія — показати решті світу, що відбувається зараз.

У південній частині України є кілька міст, куди приїжджають мирні жителі, росіяни, і вони влаштовують фальшиві протести на кшталт ми хочемо бути з Росією тощо.

Я можу показати вам мільйон фотографій. Я можу показати вам мільйон відео, що вони насправді зараз роблять. Я можу показати вам кожне місто у моїй країні, яке вони зруйнували. Люди там голодують. Люди просто виживають, сплять на землі, у бункерах, вони не можуть нормально жити.

Я кілька днів думав про це інтерв'ю. Чи варто мені його робити? Чи не варто? він сказав. "Але я просто хочу надіслати повідомлення всім людям, будь ласка, не ігноруйте це. Нам треба зупинити війну!".

Стосовно футболістів-росіян. Мене здивувало, що ніхто, жоден із них нічого не сказав. Більшість із них грають у збірній, і у них багато читачів у Instagram, Facebook, де завгодно.

І вони можуть хоч спробувати щось зробити, аби зупинити цю війну. Бо люди їх чують. Я вже зрозумів, що вони налякані. Але чого вони бояться? Нічого з ними не збираються робити.

Принаймні, вони можуть говорити про свою позицію, але вони просто ігнорують цю можливість. Я не знаю чому", — сказав наш співвітчизник.