Тарас СТЕПАНЕНКО: "Виїхали з Києва і знаходимося недалеко від румунського кордону"
Опорний півзахисник Шахтаря Тарас Степаненко дав інтерв'ю журналістам французького RMC Sport.
- Перше питання здасться банальним у звичайний час, ми обмінюємося ним щодня, іноді навіть не турбуючись про відповідь: як справи?
- Моя сім'я, троє дітей і я в безпеці, і є багато людей, які перебувають у набагато гіршому становищі, ніж ми, тому я не можу скаржитися. Виїхали з Києва і знаходимось у будинку неподалік румунського кордону. Декілька українських гравців команди вирішили залишити столицю, а гравці інших команд уникають найбільш небезпечних напрямків, таких як Харків, Маріуполь та Суми.
- Як і коли ви зрозуміли, що ваша країна вступила у війну?
- 24 лютого близько п'ятої години ранку пролунали перші обстріли аеропортів та військових центрів. Ми не могли в це повірити. Спочатку я сказав дружині, що, можливо, це проблема на заводі чи складі, де може статися аварія і, отже, почалися вибухи. Дружина та діти злякалися, і ми вирішили замкнутись у підвалі нашого будинку недалеко від Києва. Ми почали читати та отримувати інформацію. Ось тоді ми й зрозуміли, що Росія розпочала вторгнення в Україну. І то був шок. Ми поспішили надіслати повідомлення нашим друзям та сім'ї, щоб дізнатися, чи все у них гаразд. Я надіслав повідомлення до WhatsApp-групи «Шахтаря», ми почали обговорювати ситуацію. Керівництво попросило нас залишатися вдома.
- Легіонери «Шахтаря» та помічники Роберто Де Дзербі були відправлені до готелю у Києві для підготовки до від'їзду з України. Як ви підтримували зв'язок?
- Ми з Роберто багато розмовляли. Він кликав мене з перших хвилин вторгнення. Ми багато часу проводили на телефонах із українськими гравцями, бразильцями, гравцями національної збірної. Спочатку ми намагалися з'ясувати, чи всі у безпеці, а потім обговорювали, як допомогти українському населенню та нашим солдатам через це вторгнення.
- Голос спортсменів дуже сильний, він значно впливає на населення, молодь, любителів спорту. Що б ви хотіли сказати європейцям та французам?
- Я просто хочу нагадати вам, що Росія нас бомбить, що вони запускають ракети по мирних жителях, лікарнях, школах, адміністративних будівлях. Якщо подивитися сьогоднішні знімки з Харкова, Маріуполя, Сум та Києва, ці міста горять! Бомби вибухають усюди. Це дуже небезпечно для населення та для наших дітей. Ми просимо допомоги у Франції, Європейського Союзу, країн світу, щоб зупинити цю війну і забезпечити встановлення миру. Ми дуже цінуємо вашу підтримку з самого початку, це дуже важливо для нас. Нам потрібна медична допомога, гуманітарна допомога, військова допомога та фінансова допомога. Європейський Союз також має захищати наш повітряний простір, бо російські збройні сили використовують свої літаки для скидання бомб.
- Чи можете ви все ще думати про футбол у ці дні?
- Я не можу думати про футбол... Усі мої мрії та надії пов'язані із миром у моїй країні, всі мої думки з людьми, які помирають тут щодня. Ви не можете серйозно думати ні про що інше. Звичайно, я футболіст, тому мені потрібно підтримувати свою фізичну форму, можливо, через кілька днів я займуся фітнесом, але не впевнений. Це залежить від ситуації. Ми не знаємо, як довго це триватиме. Чекаємо на завтра.