Рінат АХМЕТОВ: "Роблю все, щоб в руках "Динамо" були срібні медалі"

16 лютого Рінат Ахметов перебуває з робочим візитом у Маріуполі.

Президент ФК «Шахтар» відвідав міський пірс, металургійний комбінат «Азовсталь» групи «Метінвест», зустрівся з мером міста Вадимом Бойченком, а також побував у ЗОШ № 26, де спортивну інфраструктуру побудовано в результаті взаємодії Маріупольської міськради й ФК «Шахтар».

На майданчику із синтетичним покриттям Рінат Ахметов завдав кілька ударів по воротах і відповів на запитання журналістів.

– Рінате Леонідовичу, протягом останніх чотирьох років «Шахтар» і футболісти клубу сплатили податки до бюджету міста Маріуполя в розмірі 800 мільйонів гривень, а 2022 року ця сума становитиме вже мільярд гривень. Гроші за домовленістю йдуть на розвиток спорту. Наскільки важливою є така взаємодія Маріуполя та ФК «Шахтар» у контексті розвитку спорту?

– По-перше, платити податки – це наш обов'язок. Ми платили, платимо й завжди чесно і відкрито платитимемо податки. Те, що ми обрали місто Маріуполь, дуже важливо. Коли платник податків сплачує податки й бачить, як ефективно використовуються ці кошти, це дуже приємно. Хочеться платити більше. Бракуватиме через податки, отже, через благодійні фонди допомагатимемо Маріуполю, будуватимемо, розвиватимемо, а головне – щоб діти займалися спортом, займалися футболом.

– «Шахтар» останній свій матч на «Донбас Арені» в Донецьку провів 2 травня 2014 року, саме проти «Маріуполя», тоді – «Іллічівця». Зараз Донецьк так близько до Маріуполя і водночас так далеко… Перебуваючи тут, що ви відчуваєте?

– Я вже сказав сьогодні: маю мрію, щоб на «Донбас Арені» лунав гімн Ліги чемпіонів. Щоб там виступали найкращі команди світу. Щоб там, як і раніше, були «Манчестер», «Барселона». Я гадаю, за цим усім сумують наші вболівальники. Я вже сказав, що хочу, аби Донецьк, Донбас був дуже щасливим, а щасливим він може бути лише в єдиній Україні. Тому, дай Боже, щоб Донбас, Донецьк швидше повертався до єдиної України, щоб там люди жили, а не виживали, і щоб там завжди лунав гімн Ліги чемпіонів. Коли вчора я їхав із Запоріжжя й побачив «Донецьк, 100 кілометрів», у мене мало не зупинилося серце. Я вперше протягом 8 років так близько до Донецька.

– Нещодавно «Шахтар» продовжив контракти з Георгієм Судаковим і Михайлом Мудриком до 2026 року. Ці футболісти є вихованцями Академії «Шахтаря». Чи можна сказати, що ця спортивна інфраструктура в Маріуполі саме й призначена для того, щоб таких гравців, як Мудрик і Судаков, в Академії «Шахтаря» ставало якнайбільше?

– По-перше, це наша мета, щоб Академія виховувала гравців, якими ми пишатимемось, які разом з нами здобуватимуть трофеї, перемагатимуть у національному чемпіонаті та Лізі чемпіонів. Це ж потрібно з дитинства. Я переконаний, що сьогодні тут виховуються й Судакови, й Мудрики, переконаний, що ці футболісти прикрасять наш клуб і зроблять багато для того, щоб ми тримали в руках трофеї.

– Протягом цього зимового міжсезоння до «Шахтаря» приєдналися Нерес і Вінісіус. Дарійо Срна нещодавно сказав, що купівля Нереса – це ваш меседж уболівальникам, що ви за необхідності готові купувати нових гравців. Чи задоволені ви новими трансферами? Наскільки «Шахтар» сильний і конкурентоспроможний зараз?

– Наскільки він сильний і конкурентоспроможний, покаже чемпіонат. Сподіваюся, ми будемо дуже сильними. Наша мета – завоювати чемпіонське звання, адже торік ми тримали в руках срібло, а нам більше пасує золото. По-друге, ми придбали дуже сильних гравців. Нерес і Вінісіус – це ті футболісти, яких ми дуже хотіли придбати, і ми їх придбали. Це яскраві, сильні, креативні футболісти, і я переконаний, що разом з ними ми здобуватимемо нові трофеї.

– Останнім часом до «Шахтаря» прийшли два футболісти з «Аякса», Марлон грав у «Барселоні». Тобто зараз з європейських ліг футболісти приходять до «Шахтаря». Що це може означати?

– Це свідчить про те, що ми купували, купуємо й купуватимемо сильних гравців. Ви ж сказали самі, з одного боку, ми придбали одних гравців, а з іншого – що ви бачите? Ви бачите й Судакова, й Мудрика, наших молодих гравців, і не через український паспорт, а через те, що вони сильні, креативні гравці, які нам потрібні, нам допоможуть і нас посилять. Я переконаний, що ми створюємо дуже сильну команду, якою пишатимемось. Команда тішитиме своїх уболівальників.

– За 10 днів стартує друга частина сезону. У «Шахтаря» завзята боротьба з «Динамо»: він на 2 очки наразі випереджає киян у турнірній таблиці. Які маєте очікування від другої частини сезону та завершення чемпіонату?

– Мої очікування? Що я роблю? Роблю все для того, аби в наших руках були золоті медалі, а в руках «Динамо» (Київ) були срібні. Мені здається, золоті нам більше пасують, а срібні пасують краще нашим конкурентам. Це футбол, спорт, боротьба й конкуренція. Кожен клуб змагається, і я хочу, щоб ми дізналися переможця в останньому турі і щоб ним обов'язково був наш «Шахтар».

– Ви засмутилися, що не забили у ворота, але забили в кільце?

– Ні, це просто змагання. Але ж вам сподобалось, як я бив? Це з дитинства. Мій найулюбленіший урок був прогулювання, а коли ми прогулювали, ми грали у футбол. І коли я грав у футбол, ми били по воротах.

– Можливо, ми вас тепер побачимо на тренуваннях «Шахтаря» з майстер-класом?

– Такі гравці моїй команді не потрібні ні сьогодні, ні вчора, й завтра не знадобляться, адже так ми боротимемося знаєте за що? Десь… Я хотів сказати якусь лігу, але й те переборщив би. Десь вулиця на вулицю, як раніше ми грали. Я говорив про те, що завжди мріяв стати футболістом. Футболістом не став, однак став президентом клубу, і пишаюся цим своїм рішенням. Роблю все для того, аби наш клуб утворював конкуренцію в Україні та Європі, перемагав як в Україні, так і у Європі.

– Ваші загальні враження від сьогоднішньої поїздки? Що відчуваєте?

– А ви подивіться, будь ласка, якщо я намагався кинути в кільце, чого я давно не робив, вдарити по м'ячу... Мені здається, це стан душі. Я щасливий, що сьогодні перебуваю в Маріуполі. У мене одразу позитивні емоції. Коли я кидав, думав, щоб не потягнути м'язи, а коли бив по м'ячу, думав, щоб і з ногами все було гаразд. Чудово, дякую. Дуже тепле, гостинне місто, і я щасливий, що сьогодні я тут разом з маріупольцями.