Костянтин ВIВЧАРЕНКО: "Думав, до точки більше не підійду. Довелося…"

Провідний захисник юнацької команди Динамо та молодіжної збірної України Костянтин Вівчаренко дав інтерв'ю zbirna.com.

— Костю, як ви відсвяткували перемогу над Депортівом у Юнацькій Лізі УЄФА?

— Вважаю, що досить скромно. Одразу після гри було багато емоцій — на полі та в роздягальні. Але вранці на нас чекав шлях додому. Попереду ще важливіші матчі, тому потрібно швидко переключатися на роботу.

— Успіх в Іспанії став несподіваним тому, що Динамо мало багато втрат. Знаєш, що у вас уже не надто вірили?

— Мені це не дуже цікаво, адже найголовніше, що ми самі вірили в себе. Тренери, гравці, уся команда.

— На перших хвилинах поєдинку якраз і далася взнаки відсутність ваших досвідчених партнерів — Руслана Нещерета, Антона Боля, Володимира Бражка, Назара Волошина?

- Можливо. Хоча, на мою думку, ключовим став фактор трибун. Уболівальники Депортіво створили на стадіоні приголомшливу атмосферу, і з нею потрібно було впоратися. Так, ми швидко пропустили, але знайшли в собі сили швидко відігратися. Вважаю, що команда просто не вміє опускати руки. Має характер.

- Що ви говорили своєму голкіперу у перерві?

- Ми його підтримали. Як, втім, і одразу після курйозного гола. Таке буває з кожним, тут важливо перебороти в собі страх помилитися знову, і Денис Ігнатенко впорався з цим. Наш воротар став справжнім героєм серії пенальті.

— У ній ти забив вирішальний м'яч, хоча три роки тому припустився фатального промаху в матчі з Хоффенхаймом…

— Так, ці серії пенальті раніше були для нас як покарання. Тоді, в Німеччині я схибив, і цей момент довго сидів у моїй пам'яті. Думав, більше до точки ніколи не підійду, але в Іспанії довелося. Все-таки цього дня я був найстаршим у нашій команді (посміхається).

- Збори з першою командою Динамо, потім виступи за юнаком. У тебе немає проблем із мотивацією?

— Ні, про це не може бути й мови! Юнацька Ліга УЄФА - дуже престижний турнір, який користується будь-якому молодому гравцю. Ти уявляєш у ньому такий клуб, усю країну — і це чудовий стимул.

— Кого б хотів бачити у суперниках у наступній стадії?

— Зізнаюся, не думав про це. Ми впевнені у своїх силах, наші лідери повернуться до ладу. Найбільше хочеться зіграти вдома, за своїх уболівальників. Я думаю, що на наш матч теж прийде стільки глядачів, скільки було у Ла-Корунні.

Було б добре, щоб потрапив той суперник, якого ми пройдемо. В ідеалі – Ліверпуль, ПСЖ. У європейському футболі це справжні гранди.

— У березні тобі доведеться зіграти багато серйозних міжнародних матчів. Витримаєш?

- Постараюсь. Юнацька Ліга УЄФА, відбіркові матчі з молодіжною збірною це круто. Хочеться ще закріпитись у першій команді Динамо.

- Ти вже не вперше на зборах під керівництвом Мірчі Луческу. З кожним разом все впевненіше та впевненіше?

- Думаю що так. Я звик до вимог тренера, намагаюсь їх виконувати. До того ж, зараз іде конкуренція за місце основного лівого захисника, і я постараюся її не програти.

— Вимоги у юнацькій та першій командах приблизно однакові?

— Загалом, так.

— А у молодіжній збірній?

— Ось там є відмінності, але за рік я вже до них теж звик. Тренерський штаб робить усе можливе, щоб ми, приїжджаючи з клубів, якнайшвидше перебудовувалися на тактику збірної.

— У нашої молоді хороші перспективи?

- Вважаю, що так. Все в наших руках. У збірній, як і в Динамо, чудовий колектив ми добре зігралися. Боротимемося за перше місце в групі. Руслан Ротань націлює лише на це, постійно наголошуючи, що ми дуже сильна команда.

Сергій ДЕМ'ЯНЧУК