У "Динамо" буде унікальний центр оборони?

Поточні збори показують, що парочка 19-річних центрбеків може закрити цю ланку на багато років.

Головний тренер київського «Динамо» Мірча Луческу переглядав та продовжує переглядати за зборах першої команди низку юних вихованців академії – гравців команди U19 Вівчаренка, Бражка, Боля, Яцика, Волошина, Нещерета, а також 20-річного Ваната, який у першій частині сезону виступав за «Чорноморець».

Із зрозумілих причин найбільше уваги в цьому плані прикуто до лівого захисника Вівчаренка, який в цілому показує, що в близькій перспективі на нього можна буде розраховувати в першій команді – якщо не як на гравця основи, то принаймні ротації.

Утім, за моїми суб'єктивними враженнями, поки що в міжсезонних спарингах із цієї групи молоді найбільше подобається 19-річний центральний захисник Боль.

Раніше ми вже відзначали, що Боль, який є справжнім системотворчим елементом динамівської команди U19, поєднує багато ключових якостей для гри на позиції центрального захисника – фактурність (поки що «юнацьку», але він обов'язково ще буде кріпнути), швидкість, гарну оцінку траєкторії високих м'ячів та загальне читання гри.

До того ж дуже важливо, що він має належні лідерські якості та цілком здатний вести гру в рамках своєї позиції.

Звісно, Боль іще не сформований гравець, і йому вистачає на чим працювати – у тому числі у виборі правильного моменту, коли треба йти в агресивний відбір, а коли витримати паузу. Також, на мій погляд, він не завжди виправдано іде в підкати. Але це наживне із досвідом.

У попередньому матеріалі про Боля я відзначав, що він, можливо, не такий жорсткий, як Попов, і не такий холоднокровний і вправний з м'ячем, як Забарний, і загалом якщо щось завадить йому в майбутньому закріпитися у першій команді, то саме те, що його потенційними конкурентами на позиції правого центрального захисника є якраз ці двоє.

Однак, подивившись усі спаринги киян цієї зими, вважаю за потрібне скоригувати цю характеристику: по-перше, як здається зараз, в плані роботи з м'ячем Боль нічим Забарному не поступається (а в деяких нюансах і переважає), а по-друге, він цілком комфортно почуває себе в ролі лівого центрального захисника, хоча є правшою.

Взагалі, на мій погляд, в сучасному футболі багато хто занадто зациклюється на ідеї, що лівим центрбеком обов'язково повинен бути шульга. Жодним чином не заперечую очевидних переваг лівоногого гравця на цій позиції, однак не за рахунок інших, більш важливих якостей.

Історія знає безліч правоногих гравців, які однаково успішно діяли як праворуч, так і ліворуч в центрі оборони, взяти хоча б легендарний дует динамівців Олександр Головко – Владислав Ващук. Та й у сучасному футболі маємо стільки прикладів, що втомишся перераховувати, в тому числі на топовому рівні – Піке, Рамос, ван Дейк, Магуайр тощо.

Повертаючись до Боля, який поки що може лише мріяти про такий рівень виступів, мені здається, що у нього хороший рівень пасу лівою ногою – і явно є ще потенціал розвивати цей аспект. І в парі з тим же Забарним проти «Чукаричок» він виглядав органічно, в тому числі в плані першого пасу та загалом в фазі білд-апу.

Принаймні, як мені здається, починає атаки Боль явно не гірше Сироти (який залишився єдиним шульгою серед центрбеків киян) і точно краще Шабанова (думаю, саме прогрес Боля вкупі з відновленням Попова вирішили питання його трансферу з «Динамо»).

Усе це підводить нас до наступного питання: чи можемо ми побачити в найближчому майбутньому основну пару в центрі оборони «Динамо» – Забарний плюс Боль?

Моя думка – це цілком реально. Може, не в цьому сезоні, а наступному. Але потенціал у цієї зв'язки дійсно високий, в тому числі за рахунок того, що ці хлопці можуть доповнювати один одного.

Ось що, приміром, говорить про них тренер юнацької динамівської команди Ігор Костюк: «Це різні гравці. Боль грає за рахунок голови, читання гри. Забарний теж володіє цим, але Ілля більш фактурний, силовий футбол показує. Боль одразу ж прийшов як інтелектуальний футболіст, якість роботи з м'ячем у нього хороша, бачення поля, ведення єдиноборств».

Звичайно, головний мінус такого дуету очевидний – два 19-річних центральних захисника є надзвичайно великим ризиком для команди, що бореться за золото у далеко не останньому за силою європейському чемпіонаті та ставить собі мету достойно виступати в Лізі чемпіонів.

Крім того, багато що буде залежати від того, як Боль пройде через перехідний період з юнацького до дорослого футболу (за Забарного вже нічого переживати – він якраз і є прикладом для свого ровесника).

Навіть якщо така пара остаточно сформується, коли їм буде по 20, це все одно було б унікально для такого рівня. Але Мірча Луческу за півтора року в «Динамо» показав, що вміє дивувати і розкривати молоді таланти.

Повторюсь, Боль – Забарний потенційно (знову і знову підкреслюю це слово) виглядає дуже збалансованою, якісною в чисто футбольному плані та здатною прогресувати, взаємно посилюючи один одного, зв'язкою. І є відчуття, що вона може стати основною в «Динамо» на багато-багато років.

Або ж, якщо подивитись на питання під іншим кутом, уже найближчим часом Боль може зайняти місце Забарного, якщо за того запропонують достатню суму, щоб клуб згодився відпустити одного із своїх найбільш талановитих та перспективних вихованців.

Влад БІЛИЙ