Олександр НАЗАРЕНКО: "Одного разу Русол приніс мені бутси Ротаня..."

Півзахисник "Дніпра-1" Олександр Назаренко дав інтерв'ю порталу zbirna.com.

- Олександре, як зазвичай проходить твій день народження на зборах?

- У робочому, зрозуміло, режимі. Цього разу, наприклад, буде два тренування.

- Звик святкувати далеко від рідних і близьких?

- Взагалі-то, так. Вже четвертий рік не виходить бути в цей день вдома. Але я не скаржуся - таке футбольне життя. Та й Дніпро - 1 - це для мене як друга сім'я.

- Найбільш пам'ятний подарунок з дитинства назвеш?

- Так, я його добре пам'ятаю. На 10 років батьки зробили мені сюрприз — подарували приставку, про яку я мріяв. В принципі, вони мене щороку приємно дивували, а тепер цим займається моя дружина Христина. Кожен раз придумує щось новеньке.

- Незважаючи на 22 роки, ти вже є одним із старожилів Дніпра-1. Хто довше за тебе знаходиться в команді?

- Точно не скажу, але шлях з, по суті, другої ліги ми проходили разом з Валерієм Юрчуком, Сергієм Логіновим та Ігорем Когутом. Начебто молодий ще, але, якщо судити за футбольними мірками, то потрібно вже рухатися кудись далі.

- Ти маєш на увазі зміну команди або досягнення з нею якогось результату?

- Поки всі мої думки тільки з Дніпром-1. У цьому сезоні якраз і хочеться зробити новий крок - посісти третє місце, потрапити в єврокубки. Я вірю, що у нас все вийде.

- Як протікають нинішні збори?

- Все відмінно, ми багато працюємо. У всіх хлопців гарний настрій. У нас чудова атмосфера в колективі - і на тренуваннях, і в побуті. Багато тактики, але нам це подобається, оскільки всі вправи носять ігровий характер. Є і новинки, але я не стану відкривати всі карти.

- До вимог Ігора Йовичевича вже остаточно звик?

- Так, все добре. Головний тренер вміє дохідливо пояснити, а його ідеями по-справжньому перейнялася вся наша команда. На даний момент ми як один кулак.

- У таборі молодіжної збірної України такий же клімат?

— Звичайно. Там у нас теж згуртований колектив, в якому всі один одного підтримують.

- Пам'ятаєш свій перший виклик у молодіжку?

- Дебют був у спарингу, який ми проводили в Греції. Але перший виклик трапився трохи раніше. Правда, спочатку я потрапив в ... національну команду. Там були спільні тренування, і мені пощастило попрацювати кілька днів поруч з нашими кращими легіонерами. Ось тільки не обійшлося без пошкодження, яке завадило мені потім зіграти за молодіжку на турнірі Валерія Лобановського.

- Як ти оцінюєш ваші виступи в поточному відбірковому циклі?

- Поки все йде нормально. Були невдалі ігри, але хороших все одно більше. Не хочу кидатися гучними фразами, але всі ми хочемо довести справу до логічного завершення — потрапити на Чемпіонат Європи.

- У спарингах у вас не все виходило, але перший офіційний матч ви виграли. Поєдинок у Сербії-переломний момент?

- Думаю, так. Перед стартовим свистком, коли ми з хлопцями зібралися в колі, я відразу зрозумів, що все буде добре. Такий був настрій! Та й гра виходила такою, як планували тренери.

- У цій зустрічі м'яч після твоїх подач з кутового двічі потрапляв у штангу. Тренуєш сухий лист?

- Перед тим матчем пару раз спробував-пішло. Але в наступних поєдинках не виходило. Втім, тут багато що залежить від завдань, які ставлять тренери. Як правило, на кожен матч у нас різні стандарти.

- Своєю особистою результативністю в молодіжній збірній ти, мабуть, не зовсім задоволений…

- Це ви м'яко сказали - я нею зовсім незадоволений! За рік забив один м'яч, тому сподіваюся, що в 2022-му буде набагато краще. З'являться і голи, і гольові передачі. Але якщо команда вирішить всі свої завдання і без них, то я буду не проти.

- Ти застав у Дніпрі Руслана Ротаня?

- У команді - ні. Але м'ячі йому подавав. І на Дніпро-Арені, і на базі під час тренувань.

- Який матч з його участю запам'ятався найбільше?

- З Наполі. Але ми тоді не подавали м'ячі, а виводили команди на поле. Пам'ятаю, мало не билися за те, хто буде йти поруч з Ротанем. Мені трохи не пощастило, хоча дістався теж відмінний варіант - Роман Зозуля. Але Руслан Петрович - це ж була легенда всього міста…

Дніпро, до речі, блискуче провів той матч. Ми з хлопцями ще не встигли піднятися з поля в свій сектор, а Артем Федецький вже відкрив рахунок. Потім це все закінчилося впевненою перемогою - 3:1. До речі, для Зозулі я виявився не зовсім фартовим, адже він отримав травму, і його замінили в кінці першого тайму.

- Ви часто перетиналися на базі з зірками Дніпра?

- Так, ми завжди були поруч з першою командою. Пам'ятаю, коли я ще займався в Академії, Андрій Русол приніс мені бутси... Руслана Ротаня. У них я провів чимало тренувань та ігор. Нам старші хлопці часто допомагали.

- У молодіжній збірній Ротань ставиться до гравців з Дніпра якось особливо?

- Такого немає, в команді всі рівні. Хіба що з нами, дніпрянами, Петрович може частіше жартувати. Особливо зі мною (посміхається). Просто він добре знає той шлях, який я зараз проходжу в клубі.

- У національну команду ти приїжджав двічі, але так і не дебютував у ній. Коли чекати третього разу?

- Я працюю і мрію там зіграти. Перший раз, про який ми вже згадали, - це був не зовсім повноцінний виклик. Другий раз я, Сергій Булеца і Георгій Судаков полетіли до Швейцарії, коли там захворіло багато основних гравців. Але гру скасували. Сподіваюся, з третього разу все вийде.

Сергій ДЕМ'ЯНЧУК