Володимир МУНТЯН: "Після коронавірусу м'язи ніби кудись зникли, дуже важко рухатися, ноги не слухаються"

Динамівські традиції – одна з візитівок нашого клубу. Зв'язок між поколіннями, спілкування ветеранів із молодими футболістами та просто юними шанувальниками «Динамо» довгі роки були незмінними. Але, на жаль, у нинішній непростий час, коли соціальні контакти та зустрічі обмежені з медичних причин, далеко не все вдається втілити в життя.

Душою та серцем ветеранського руху «Динамо» довгі роки є легендарний у минулому півзахисник «біло-синіх» Володимир Федорович Мунтян. Багато років динамівські ветерани у передноворічні дні зустрічалися зі школярами, студентами, юними футболістами столичних ДЮСШ та дарували їм дуже цінні подарунки – гарний настрій, позитивні емоції та багаторічну футбольну мудрість. Цього року подібні зустрічі було скасовано, а головною причиною стала пандемія COVID-19.

Не оминула ця хвороба і Володимира Мунтяна. Енергійний, бадьорий та завжди оптимістично налаштований Володимир Федорович у непростій формі переніс коронавірус, але зумів стати на ноги та планує повернутися до ладу найближчим часом. Про це ми й поговорили із видатним динамівцем.

- На жаль, але життя вносить свої корективи у наші плани. Замість традиційних зустрічей із уболівальниками, мені довелося провести кілька тижнів у незвичному режимі через коронавірус. Курс лікування проходив спочатку у лікарні, а потім і вдома. Стан зараз значно кращий у порівнянні з тим, як почувався кілька місяців тому. Відновлення після коронавірусу – важкий процес, м'язи начебто кудись зникли, дуже важко рухатися, ноги не слухаються.

Такі наслідки важко переносити, адже раніше я звик перебувати в русі, весь час щось робив, зустрічався з людьми, брав участь у різноманітних благодійних акціях київського «Динамо». Зараз ритм життя зовсім інший, тому почуваюся трохи незатишно.

Але навіть у такій ситуації знайшлися позитивні моменти. Я був зворушений та вражений тим, що мене пам'ятає та цінує така кількість людей. Чесно кажучи, навіть не очікував, що через стільки років після завершення ігрової кар'єри отримуватиму таку підтримку і від уболівальників, які дзвонили, писали, переживали та хвилювалися за моє здоров'я. Дякую їм від щирого серця. Напевно, без допомоги керівництва «Динамо» в особі Ігоря та Григорія Суркісів, а також підтримки вболівальників, я би не видерся.

Дуже вдячний лікарям лікарні, в якій я лежав із коронавірусом – насамперед завідувачці відділення Ларисі Іванівні Антонюк та Ользі Анатоліївні Голубовській, які, можна сказати, витягнули мене з того світу.

- Який прогноз лікарів щодо вашого курсу відновлення?

- Відновлення – процес тривалий, і лікарі кажуть, що потрібно набратися терпіння. У свою чергу, я дотримуюсь усіх рекомендацій медиків та дивлюся в майбутнє з оптимізмом. Дуже хочу не просто повністю відновитися, а повернутися до повноцінної діяльності та приносити користь рідному київському «Динамо».

Від щирого серця вітаю наших уболівальників із Різдвом Христовим та наступаючим Новим роком, і хочу побажати, перш за все, міцного здоров'я та щоб хвороби оминали. Усім дякую за допомогу та підтримку!