Виїзд у Боснію і Герцеговину. Подорожні замітки головного редактора. Лебідь, Рак і Щука Балканського півострова

Боснія і Герцеговина – terra incognita для українців. Що, власне, ми раніше знали про цю країну?

Що це одна з колишніх югославських республік з переважано мусульманським населенням. Що у 1992-95 роках тут йшла кровопролитна війна між боснійцями, сербами і хорватами, в результаті якої загинуло 100 тис і 2,2 млн осіб стали біженцями. Встановлювати мир у регіоні допомагали й українські миротворці.

Що в останні роки ця країна стрімко розвивається.

Що там є непогані футболісти - Джеко, П'янич, у минулому - Саліхаміджич, Бегович, Халілходжич, Барбарес, Місімович.

А ще - це суперник України у відбірковій групі ЧС-2022. І саме з цією командою нашої збірної був вирішальний матч за вихід з групи.

Самі розумієте, питання їхати чи не їхати, відпало досить давно :)

З логістикою було не все так просто. Заздалегідь куплені авіаквитки були анульовані авіакомпанією, і замість них були запропоновані тікети на інші дати, що збільшувало тривалість поїздки з чотирьох до семи днів. Однак такі деталі вже не могли похитнути нашу рішучість.

У неділю, 14 листопада, команда "Динамоманії" прибула в аеропорт Тузла - однойменний з відомою кримською косою, через яку українсько-російська війна могла початися на 11 років раніше. Власне, крім назви нічого примітного в цій географічній точці більше немає

Ще в Тузлі боснійці, дізнавшись звідки ми, бажали нам успіху у вівторковому матчі. На питання чому відповідали, що хочуть, щоб ми покарали "лижників" (тобто фінів), інший мій співрозмовник, Мірсад, висловився так: "Ви велика футбольна нація і заслуговуєте бути на чемпіонаті світу". Приємно :)

З Тузли наш шлях лежав в Біхач, що майже на кордоні з Хорватією: маючи день в запасі, ми не могли втратити можливість, відвідати знаменитий Національний парк на річці Уна з його каскадами водоспадів, перш за все, Костельський бук і Штрбацькі бук. Бук це, власне, і є водоспад.

У Біхач дісталися до вечора, по дорозі були зупинені сербською поліцією.

Зроблю невеликий відступ від своєї розповіді. Мабуть, найбільший шок від першого знайомства з Боснією це те, що ти ніколи точно не знаєш, на чиїй території знаходишся.

Справа в тому, що в результаті війни на території Боснії існують два утворення - Федерація Боснії і Герцеговини і Республіка Сербська. Остання займає велику територію і, переміщаючись по Боснії, ти раз у раз потрапляєш в її межі. Населення -1,3 млн.Столиця - Баня-Лука.

Орієнтуватися можна так: коли мечеті змінюються православними храмами, боснійські жовто-сині прапори з зірками - сербським триколором, ти в Республіці Сербський. Іноді це супроводжується ще й ось такими бігбордами.

У хорватській частині країни - Герцеговині - храми відповідно католицькі, і переважає латиниця. Цікава деталь: написи на дорожніх знаках як правило на двох мовах, бувають і на трьох, але місцеві жителі як правило зафарбовують "чужі" варіанти написів.

За останніми даними, в Боснії і Герцеговині 44% боснійців, 32% - сербів, 17% - хорватів, 7% - інших національностей. Управляє країною Президія, складається з трьох осіб - боснійця, серба і хорвата. Зрозуміло, що інтереси у всіх різні, і з таким державним устроєм БіГ нагадує Лебедя, Рака і Щуку з відомої байки Крилова.

Поспішаю заспокоїти читачів, ніяких проблем з поліцією ми не мали. Дізнавшись, що ми їдемо в Біхач, нацпарк Уна (а це гордість і місцевих сербів, і мусульман), вони побажали нам щасливої дороги.

Після знайомства з водоспадами, про які більш красномовно розкажуть фото, наш шлях пролягав у Зеницю, де в понеділок повинна була пройти прес-конференція головного тренера і тренування нашої команди, а у вівторок вже сама гра.

Складно сказати, чому саме Зениця була обрана місцем проведення двох останніх матчів Боснії у відборі: і стадіончик там не новий, і маломісткий, і містечко явно обділене туристичними принадами. Достатньо сказати, що збірна України базувалася в Сараєво, а не в Зеніці.

Кажуть, цей стадіон фартовий, але після ігор з фінами та українцями ця думка напевно зміниться.

На прес-конференцію, до речі кажучи, ми трохи запізнилися - в Боснії дуже специфічний трафік, і було складно спрогнозувати, що дорогу довжиною менше 100 км доведеться долати більше двох годин. Проте, своє питання Олександру Петракову я встиг задати.

Стосувався він змін у педагогічних підходах Олександра Васильовича, який жорстко розкритикував Караваєва за помилки в матчі з Казахстаном, але ніяк не прокоментував результативний промах Матвієнко у грі з болгарами.

Відповідь коуча мене цілком задовольнила: за його словами, придбаний ним за три місяці в збірній досвід змусив його бути більш дипломатичним в оцінках.

Тим дивніше було почути, що деякі колеги в Україні порахували моє питання спробою внести розкол до лав збірної, стравивши гірників і динамівців :).

Добу перед грою здебільшого провели в столиці. Сараєво - місто з сильним східним колоритом, такий собі міні-Стамбул. Численні мінарети, східний базар, східні ж солодощі – всього цього тут у надлишку. Найпопулярніші страви - чевапі (кебаб) і бурек.

Нагадаємо, що саме тут 19-річний сербський націоналіст Гаврило Принцип застрелив спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда, що стала предтечею Першої світової війни.

Потім, як відомо, Австро-Угорщина оголосила війну Сербії, Росія як союзник Сербії оголосила мобілізацію, після чого Німеччина оголосила війну Росії і пішло-поїхало. Як підсумок, 4 роки війни і 20 млн загиблих.

Окремо про вболівальників. Ми досить багато писали про проблеми з квитками, які вирішилися тільки напередодні матчу, але, тим не менш, українська торсида була представлена в Зениці щонайменше трьома сотнями "багнетів". Враховуючи, що матч сумарно відвідало всього 3370 уболівальників - це дуже пристойна цифра.

Фани прибували не тільки з України, але з США, Німеччини, Великобританії, Голландії і т. д. Серед них були помічені відомий шоумен Сергій Притула, а також волонтер Роман Синіцин. Їхали машинами, летіли через аеропорти Тузли, Сараєво і Баня-Луки.

Перед матчем українці пройшли традиційним маршем від центру до стадіону, відео якого ви легко можете знайти на нашому сайті.

Організація безпеки на стадіоні здивувала, і це м'яко кажучи. Українських вболівальників і ультрас боснійців помістили в сусідніх секторах, і це ледь не принесло проблеми ще до початку матчу.

Один з українських ультрас розгорнув на секторі перевернутий російський прапор, нібито взятий напередодні в якості трофея на матчі Хорватія - Росія в Спліті. Боснійці прийняли його за сербський і пішли в атаку, яка не без проблем була зупинена поліцією. У підсумку силам правопорядку довелося до кінця матчу чергувати в секторах, щоб не допустити повторних ексцесів.

Не буду детально писати про гру, так як "Динамоманія" присвятила їй достатньо матеріалів на наступний день після матчу.

Зазначу тільки, що в першому таймі і початку другого наш настрій був аж ніяк не райдужним: господарі мали більш реальні моменти, ніж українці. Вдячність Бущану. Гол Зінченка був трохи фартовим, але змінив ситуацію на полі. Паралельно повели в рахунку і французи. Після м'яча Довбика дихати стало набагато легше, але треба віддати належне балканцям: билися вони до кінця.

А тепер про деякі цікаві моменти після матчу. Боснійці вимкнули електронне табло, ледь пролунав фінальний свисток, тому не вдалося навіть зробити пам'ятне фото.

У конференц-залі панувало трохи незрозуміле радісне пожвавлення: колеги жадали крові болгарського наставника Петєва, і коли прес-конференція почалася, дружно навалилися на нього з питаннями.

Треба віддати належне болгарину, тримався він гідно і від гострих тем не тікав. Навіть коли прес-аташе збірної Боснії, до речі, жінка, намагалася втихомирити найбільш завзятих сперечальників, він рішуче відхиляв її допомогу і вів дискусію до кінця.

До речі, один з боснійських колег написав у своєму виданні, що Петєв втік від незручних питань. Це не так. Прес-конференція і так затягнулася, і завершили її тому, що Петраков вже досить довго чекав своєї черги в коридорі.

На питання про переваги в жеребкуванні Олександр Васильович відповів у стилі Блохіна зразка 2003 року: "Хто б не був, всіх обіграємо і поїдемо в Катар" і дуже розсмішив боснійців своєю відповіддю, що в якості відпочинку збирається ганяти чаї з дружиною.

Після матчу ми на день заглянули в Чорногорію, а це вже Євросоюз з усіма його суворими ковідними правилами і високими цінами. Закінчували ж подорож в стародавньому Мостарі з його легендарним кам'яним мостом. Це вже вважається хорватський анклав, так звана Герцеговина. Крім мосту тут є два досить сильних футбольних клуби - "Вележ" та "Зрінські". Перший неодноразово був срібним призером чемпіонату Югославії і володарем Кубка країни, регулярно брав участь в єврокубках. Другий, в основному, відомий тим, що допоміг розвитку кар'єри Луки Модріча, коли у нього не ладилося в "Динамо " Загреб. Однак в останні роки "Зрінські" більш успішний, ніж "Вележ". Зокрема, він був беззмінним чемпіоном Боснії і Герцеговини в 2016-2018 роках, а всього завоював шість чемпіонських титулів - рекорд країни. Найкраще досягнення "Вележа" це бронза минулого сезону.

Міст - прекрасний! Фан-сцена регіону також вражає! Але пора і честь знати…

Резюмуємо: Боснія-хороша, цікава країна з красивою природою, смачною кухнею і доброзичливими людьми. Втім, ваш автор, який відвідав всі 12 країн, що знаходяться на Балканському півострові, може так сказати про кожну з них. Головна причина проблем цієї країни в її розділеності. При цьому БіГ має ПДЧ до вступу в НАТО і ще в 2016 році подала заявку на вступ до ЄС.

У суботу вранці, залишивши позаду 2000 км шляху, вилетіли з Сараєво в напрямку домівки. Напередодні, не дивлячись в карту, забронювали ночівлю поблизу аеропорту і знову опинилися в Республіці Сербській. Порозумітися англійською, щоб роздобути потрібний номер і замовити сніданок виявилося вельми проблематично. Російські та українські слова допомогли більше :)

До речі, в цьому районі як і раніше знаходиться база миротворчого контингенту UNPROFOR, і в аеропорту ми зустріли польських та італійських військовослужбовців, що вирушали на ротацію. Захищаючи народ Боснії, в 1992 році віддали свої життя три українських вояки.

Євген Сідаш

Київ - Відень - Тузла - Біхач - Зениця - Сараєво - Зениця - Жабляк - Котор - Мостар - Сараєво - Копенгаген - Київ

Фото - автора