Новачок "Металіста 1925": "Про Україну я багато знаю, адже мій близький друг - Тарас Михалик"

Грузинський новачок "Металіста 1925" Соломон Кверквелія розповів клубній пресслужбі про те, як його прийняли в команді, виступи за збірну Грузії та сміх на тренуваннях

- Розкажи, будь ласка, про початок свого футбольного шляху?

- Як всі діти, коли мені було сім років я любив спорт. У місті Самтредіа, де я народився, була дитяча команда. У мене було таке бажання, тож я і почав у футбол грати

- Ти високий на зріст футболіст. І в дитинстві також був, мабуть, не маленький. Як тебе не переманили до видів спорту, де полюють за такими габаритами, баскетболу чи волейболу?

- Ні, в мене ніколи не було бажання займатися іншим видом спорту, окрім футболу. Просто, я спочатку хотів грати у воротах. Проте, коли став у ворота, там було потрібно завжди стояти і мені це стало не цікаво. Тож, почав грати у центрі захисту і до сих пір виступаю на цій позиції.

- Ти вже кілька днів провів у розташуванні "Металіста 1925". Як тебе зустріли Україна, Харків, команда?

- Про Україну я багато знаю, чув. У мене є тут друзі. Мій близький друг - це Тарас Михалик, ми грали разом з ним у складі "Локомотиву". Ми з ним щодня на зв'язку, спілкуємося. Місто я ще не встиг побачити. Про команду можу сказати, що тут класні хлопці, хороший колектив. Тут є все для того, щоб грати у футбол. Мені все подобається.

- Що взагалі знаєш про сьогоднішній український футбол?

- Я знайомий з Марко Девічем, ми разом з ним грали в "Рубіні". Звісно я знаю про український футбол, бо з Давидом Хочолавою, який грав у "Шахтарі" ми кілька років граємо разом із ним у складі збірної Грузії. В принципі, я, як міг, завжди слідкував за чемпіонатом України.

- Ще на самому початку професійної кар'єри ти міг опинитися в Україні?

- Це було, коли мені було 18 років. Я приїздив до Турції на збори "Шахтаря". Був там не перегляді, але не склалося.

- У цьому році ти тільки одного разу грав у складі збірної Грузії, це, мабуть, одне і з твоїх особистих завдань повернутися до національної команди?

- Звісно, повернутися до збірної. Кожен футболіст мріє про те, щоб грав за свою країну, я впевнений у цьому. Я вже 10 років, як граю за збірну. Але цілі не тільки повернутися до збірної. Мета, щоб ще не один рік грати у футбол на високому рівні.

- Каладзе, Каннаваро, Неста Мальдіні - ти казав, що це твої улюблені захисники. Хто із сучасних центральних оборонців тобі подобаються. Які мають бути якості у сучасного центрбека, на твою думку?

- Станом на сьогодні найкращим центральним захисником я вважаю Серхіо Рамоса. За останні 10 років, думаю, він найсильніший. У кожного захисника є свої плюси та мінуси. Мені більше подобаються жорсткі захисники. Я також так граю.

- Зустрічав твої слова, що в одній із попередніх команди ти був номером один з анекдотів, міг трохи станцювати на тренуванні, можемо чогось такого від тебе очікувати в "Металісті 1925"?

- Можливо, не найкращий, але один з них. Я люблю жарти, я весела людина. Правда, не завжди веселий, але мені подобається, коли на тренуванні сміються. Я вмію це.